Олександр Ціхоцький народився 4 травня 1987 року в місті Києві.
У 2005 році закінчив Рівненський професійний ліцей, за спеціальністю слюсар з ремонту автомобілів та водій категорії В.
Люблю писати вірші російською та українською мовами. На справді, коли у людини щось не складається у житті чи, можливо, якісь проблеми, які важко пережити і не зламатися, то обов’язково потрібно знайти щось чим можна спастися. Для мене спасіння від проблем – це написати вірш, причому інколи вони пишуться спонтанно і навіть мені самому здається, що у тому чи іншому вірші немає сенсу, хоча це не так. Сенс думаю є у всьому, просто ми його інколи не помічаємо або не хочемо помічати.
Я хочу колись видати свою книжку. Як це робиться, і що для того потрібно, я не знаю. Все впирається у гроші, а без них навіть немає сенсу цікавитися, що і як, куди бігти і що робити.
Один диск зі своїми віршами я вже зламав та викинув. Тому що мої вірші, як я собі зробив висновок, нікому непотрібні. Та є ще один. Він не повний і там всі вірші перемішані, та при бажанні і змозі з цього диску можна взяти вірші і видати їх. Усе впирається у те, чи потрібні мої вірші людям.
Сенсом життя вважаю, коли є кохана та двоє дітей, а у мене поки сенсу життя немає, та хочу щоб цей сенс життя був.
Всім хто прочитає мої вірші велике дякую!
Мое раненое сердце очень-очень плачет,
когда я прохожу мимо девушки, то
ето что она мне не нравится еще не значит,
просто есть что-то, что мешает мне
иногда знакомится и ето изрядно,
временно мне жизнь партачит.
Много красивых девушек, и они мне нравятся очень,
ну ето-же многое значит,
безумно целоваться с красотками хочу,
а они наверно об этом не знают
и ксожелению о ком-то скорей всего,
а не обомне мечтают и плачут.
Если стану каким-то образом извесним и богатим,
то посвещу почти все или все свое творчество
женщинам и девушкам всем прекрасным.
Мне хочется любви нежной и прекрасной,
я жить хочу, слышите, настоящим.
Тот, кто не знал настоящей любви,
тот ходил одиноким по городу,
бродил в поисках счастья,
а все думали, что он и без любви счастлив,
не знаю, как у кого, но у меня
без любви сердце плачет.
На улице дождь, а в душе
я бог которому не верит скорей всего народ,
и на меня с раненой моей душой
плевать всем наверное вот!
Нет, я не идиот,
просто обстоятельства такие,
что от моих стихов, у кого-то может бить передоз,
а я пишу стихи и спасаюсь этим,
и до конца не знаю на жизнь прогноз.
И пока я как то одинок, мне очень плохо
в мире где у большинства людей все ок!
Хочу любви от которой будут дети: дочка и синок,
не хочу бить одинок.
Я должен бить сильным и не сдаваться
даже если невыносимо трудно,
и кто-то может считает, что я идиот.
Любовь она прекрасна,
но в некоторых жизненных ситуациях
к сожалению может бить
не слишком удачна, и даже опасна.
В жизни каждого человека есть
временами не очень заметное счастье,
главное вовремя открыть в себе тот талант,
в котором бы человек сам себя в большом объеме проявлял.
Чтобы человечек знал, что он чего-то создал,
написал ну чтобы не зря он
землю под ногами своими топтал.
Любите друг друга, рожайте детей,
мы создатели жизни своей.
А давайте жить красиво и счастливо,
чтобы было все у нас окей!
