Прірва між “коаліціянтами” й народом з кожним днем стає все глибшою. Олігархи жиріють, а гаманець простого українця порожніє швидше, ніж наповнюється. Зарплати не встигають за зростаючими цінами, за “космічними” житлово-комунальними тарифами.
Уряд не схотів піднімати зарплати та пенсії з нового року — хоча кошти у держбюджеті для цього були. До того ж, “заморожені” зарплати почали виплачувати невчасно. Кілька днів тому Президент написав листа до прем’єра, аби той пояснив, чому затримки з виплатами знову стають звичним явищем у нашій країні, й запропонував розглянути це питання на черговому засіданні Ради нацбезпеки. Відповіді від прем’єра нема…
Та крім зубожіння фізичного, українців хочуть зробити й духовними жебраками. Нещодавно секретарю Донецької міськради вистачило зухвалості провести у столиці прес-конференцію, на якій проголосити українську мову такою, що годиться лише для анекдотів про дурних хохлів.
Зрозуміло, що об’єднана опозиція не збирається спостерігати за цією олігархічно-комуністичною вакханалією, склавши руки.
Тому днями лідери парламентських фракцій “Нашої України ” та БЮТ — В’ячеслав Кириленко і Юлія Тимошенко — на спільному засіданні, яке проходило за участю глави держави, ухвалили заяву про спільні дії та вимоги до так званої антикризової коаліції.
Опозиція констатує: у результаті піврічного перебування при владі “регіоналів” вкупі з комуністами та соціалістами, країна опинилася у глибокій політичній та соціально-економічній кризі, якої ще не знала національна історія за весь період державної незалежності.
Об’єднана опозиція знає, як подолати цю кризу, й буде вимагати від уряду та його парламентської більшості зробити конкретні кроки у цьому напрямку.
Передусім, опозиція вимагає від прем’єра припинити перетягувати на себе президентські повноваження. Зрозуміло: Януковичу мало влади, яка у нього є. Він мріє стати “хазяїном” усієї країни, як раніше вважав себе “хазяїном” донецького краю. Та не за нього голосували українці у 2004-му, не його хотіли бачити на чолі держави. Тому, аби ті, хто не отримав від народу благословення, більше ніколи не мали права керувати державою, опозиція вимагає прийняти нову редакцію Конституції України. Це припинить хаос у владі, поверне країні політичну стабільність.
Ключова роль у цьому питанні належить виключно народові, який мусить на референдумі визначитись щодо форми державного правління України (президентською республікою ми маємо бути, чи парламентською). Для цього потрібно негайно оголосити та провести референдум з цього питання.
Наступна вимога об’єднаної опозиції — лишити незмінним зовнішньополітичний курс України. “Коаліціянти”, впрягаючи Україну до російського воза, забули, що лише Президент України проводить зовнішню політику держави.
“Регіонали” разом із комуно-соціалістичною п’ятою колоною не хочуть, аби Україна ставала європейською державою, а тому вже вдруге познущалися над Володимиром Огризком, кандидатуру якого на посаду міністра закордонних справ запропонував Президент.
Пообіцявши Президентові підтримати Огризка, “антикризова” більшість так і не проголосувала за нього. А чільники фракції Партії регіонів, глумлячись, заявили: не голосували, бо він… розмовляв з нами українською, а ми зверталися до нього російською. Хіба у світі ще є країна, в якій міністра не призначають тільки за те, що він говорить державною мовою?
Звідси — третя вимога опозиції до “коаліціянтів” — припинити знущатися з української мови та культури. Припинити навіть мріяти про те, що державною в Україні може бути ще якась мова, окрім української.
Опозиція вимагає також звільнити міністра внутрішніх справ Цушка та Генерального прокурора Медведька.
Нещодавно Цушко, даючи свою першу прес-конференцію як міністр, заявив: нехай опозиція і не думає проводити у столиці акції протесту, бо, мовляв, у нас в МВС знайдеться достатньо способів навести лад на вулицях… І це говорить людина, яка у свій час стояла на Майдані разом зі своїм партійним босом — Олександром Морозам, тоді ще помаранчевим, і яка прекрасно розуміє: одна малесенька провокація може призвести до катастрофи. Сьогодні ж він відкрито бряцає зброєю, проводить показові навчання спецназу й погрожує жорсткою розправою над учасниками акцій спротиву. Що ж, подібних погроз ми вже наслухалися у часи затхлого кучмізму. Та ці часи вже ніколи не повернуться — і міністрові Цушку слід про це пам’ятати. Опозиція вимагає — відповідно до статті 106 Конституції України — підпорядкувати Указом Президента внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ та інші військові формування Президенту України. Бо міліція має бути з народом і з народним Президентом, а не служити бандюкам.
Наступні вимоги стосуються підвищення заробітної плати та пенсії, а також подолання “тарифної” кризи.
Опозиція вимагає від уряду збільшити розмір прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати з першого січня нинішнього року. У парламент поданий відповідний законопроект, аналогічний законопроект надійшов і від Президента. Однак урядовці ігнорують ці вимоги, хоча кошти в держави на підняття зарплат і пенсій є. Опозиція також вимагає заслухати у парламенті звіт уряду про “тарифну кризу” та визнати його роботу у сфері формування цін та тарифів на житлово-комунальні послуги незадовільною.
Представники “Нашої України” та БЮТ вимагають також розірвати злочинний зв’язок бізнесу і влади, який призводить до корупції у міністерствах та відомствах, звільнити з посад членів уряду міністрів-бізнесменів, а також їх заступників-бізнесменів.
Необхідно перейти на прямі (без посередників) угоди з Російською Федерацією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном щодо забезпечення України природним газом. Окрім того, природний газ українського видобутку, вважає опозиція, мусить реалізовуватися виключно населенню України за мінімальною рентабельністю — тоді й не будуть виникати тарифні чи енергетичні кризи, принаймні для простих людей, які хочуть жити у теплих домівках і мати у кранах гарячу воду.
Серед решти вимог опозиції — припинити корумповані схеми в економіці, припинити тиск влади на бізнес, негайно зупинити рейдерство. Здійснити невідкладні та вичерпні заходи з подолання катастрофічного стану сільського господарства та українського селянства.
Окремим пунктом стоїть вимога запровадити відпові-дальність корумпованих суддів за неправосудні рішення. Опозиція вимагає звільнити з посад суддів, які зганьбили своє ім’я та авторитет правосуддя, ухвалюючи заздалегідь неправосудні рішення. Необхідно також повернути баланс політичних сил до Центральної виборчої комісії. Адже зараз більшість членів ЦВК підконтрольна “регіонам”. Тому парламентом негайно слід затвердити дві кандидатури членів ЦВК, внесених Президентом України.
Лідер фракції “Нашої України” В’ячеслав Кириленко заявив: у цьому переліку вимог нема жодної нездійсненної чи нереальної. Аби уряд і його “антикризова” коаліція схотіли — усі 17 пунктів можна було б виконати за кілька днів. Та “коаліціянти” цього робити не хочуть. Бо вони не хочуть, аби в Україні, нарешті, настав спокій, лад і справедливість, аби заможними стали українці, а не наближені до влади олігархи. Та опозиція буде стояти на своєму до кінця і не стане брати участі у роботі Верховної Ради доти, доки уряд Януковича не прислухається до їхніх вимог. Врешті, вважає Кириленко, “оскільки в роботі парламенту не беруть участі 200 депутатів, це важко назвати результативною діяльністю Верховної Ради. А тому — розпуск Верховної Ради стає все більш реальною перспективою. Це один із можливих виходів з парламентської кризи”.
І справді — якщо “антикризова” більшість не реагує на вимоги опозиції, а значить, плює на народ, який і привів її у парламент, то кому потрібна така більшість?
Отож, і справді слід розігнати цей вже наскрізь прогнилий парламент і формувати новий, який не буде таким страшенно далеким від насущних бід і проблем простого народу.
![]()


