Дівчина навчається у 9-Б класі. Лист з віршем надіслала її мама. Щоправда, вона забула вказати, у якій саме школі навчається донька і де проживає. Написала тільки таке:
“Бабуся була вчителькою української мови та тепер на пенсії і пише вірші. Обожнює Шевченка і дуже переживає за вкраїну. Тож з її допомогою доня написала вірш. Бабуся надихнула на поезію!”
“Я пам’ятаю!”
Портрет Шевченка на стіні
Висить у хаті у бабусі.
Він рідний нам!
Його думки й спогади
Нам близькі у крузі.
Лунає голос запальний:
“Здобути спокій в Україні!”
Та як здобути нам усім
Ті рани, що війною збуті?..
Пророк веліву мирі жить,
Любити ближнього свого.
Тож будьте люди всі людьми..
І не вбивайте нікого!…
Кайданів пута,які порвали
І незалежність здобули
Твої ,Тарасе, заповіти
Ми пам’ятаємо в житті.
Минають дні, минають ночі
І треба ще багато вспіть…
Щоб всі слова твої пророчі
Усім збагнути і зробить.
