Ще тоді, сім років тому, ніби передчуваючи можливість вчинити досить по-новаторськи, млинівський селищний голова Сергій Воробей вирішив, що не дасть перетворити пам’ятник Іллічеві на звичайний брухт. Врешті, випала нагода втілити свій сміливий задум. Селищна рада оголосила про намір продати пам’ятник з аукціону й за виручені гроші збудувати в райцентрі пам’ятник Тарасові Шевченку.
— Коли я обійняв посаду — пам’ятник Леніну був нічийним. Ще у ті роки вирішив зберегти його будь-що. По перше, через матеріал — високоякісну бронзу, із котрої його було виготовлено. І, безумовно, через певну історичну вагу, — розповідає селищний голова.
У часи госпрозрахунків та скаженої заборгованості з виплати заробітної плати селищній владі насилу вдалося відвоювати бронзовий монумент, котрий без діла лежав під парканом комунгоспу. Не виключено, що вдалось це лишень тому, що пам’ятник завчасно було поставлено на баланс селищної ради із встановленою мало не захмарною вартістю у 50 тисяч гривень.
— Півсотні тисяч гривень для 1996 року було досить значною сумою, котра дозволила нам почуватись спокійно за долю Ілліча, — зазначає Сергій Воробей. Адже й бронза на той час не була настільки вартісною.
На диво, кількість бажаючих придбати пам’ятник не зменшилась. Були серед них і колекціонери, і просто перекупники цінних металів. Перша ціна, котру пропонували, становила 16 тисяч гривень. За кілька років вона зросла до 37 тисяч.
— Та навіть якби запропонували й усі 50 — ми не поспішали б продавати, адже то лишень початкова ціна, — переконує селищний голова Млинова.
Ідея аукціону, головним лотом на котрому мав би стати бронзовий Ілліч, також виникла не спонтанно. Вона визрівала поступово. Основна причина, що спонукала вдатись до такого досить нестандартного рішення — святкування 500-літнього ювілею селища у нинішньому році. А швидше навіть намір влади селища спорудити у центрі Млинова пам’ятник Тарасові Шевченку.
— Була задумка просто переплавити бронзового Леніна, та коли ми почали звертатись до ливарних заводів — нам назвали суму в мільйон гривень, — заокруглює очі Сергій Воробей.
Від ідеї спорудження у центрі селища пам’ятника Кобзареві попри відсутність таких коштів у селищному бюджеті усе ж вирішили не відмовлятися. Вигадали інший хід.
— Зізнаюся, аукціон — то не моя ідея, — править голова селищної ради. — Про подібне я почув на розширеній нараді членів асоціації міст України. Тоді один з міських голів з Львівщини розповів, що проводив такий аукціон. Їхній Ілліч викликав неабиякий ажіотаж. Врешті, скульптуру придбав прибалтійський колекціонер.
І хоч депутати Млинівської селищної ради рішення продати Ілліча “з молотка” зустріли схвально, усе ж були озвучені певні протести. Окремі запевняли, що коштам, вирученим від продажу, краще буде знайти інше призначення. Та селищна влада продемонструвала непохитність і принциповість. Згодом підтримали пропозицію і депутати районної ради.
— Мені думка котрогось із депутатів наших сподобалась, — зазначає Сергій Воробей. — На ідею вкласти ці кошти в будівництво дороги той парирував: скільки б ми коштів не виділяли — усе буде мало. А пам’ятник Шевченкові — це навіки.
Лот аукціону: пам’ятник Леніну 1 шт.
Вага: 4 тонни
Матеріал: високоякісна бронза
Початкова ціна: 50 тисяч гривень
Сьогодні у Млинові на досить чимале за територією селище міського типу лишень один пам’ятник Шевченку. Знаходиться він поблизу місцевого краєзнавчого музею. Колись, пригадують млинівчани, його віднайшов у одному із сіл Млинівщини, в закутку господарського приміщення, донедавна заступник селищного голови, заслужений працівник культури України, поціновувач історичної спадщини свого краю Микола Муляр.
Він і нині не полишає надію, що до Покрови таки вдасться організувати аукціон і вчасно виготовити гарний, новий пам’ятник Тарасові Шевченку.
Торги місцева влада планує провести наприкінці травня. Наразі ж уся увага місцевих посадовців зосереджена на поширенні інформації про аукціон у численних місцевих, обласних та столичних ЗМІ.
