Днями своє професійне свято відзначали ті, кого ми емоційно обираємо, а потім здебільшого, не менш емоційно і палко, ненавидимо. Так, 7 грудня “прогресивна” частина українського суспільства відзначала День місцевого самоврядування — професійне свято депутатів і чиновників місцевого розливу.
Кілька років тому у студії телеканалу “Рівне 1” відбулась словесна сутичка між тодішнім секретарем Рівненської міськради Юрієм Торгуном та журналістом Сергієм Штурхецьким. Представник “четвертої влади” тоді назвав представника місцевої влади челяддю, тобто обслугою, яку найняли, тобто вибрали, громадяни. Юрія Івановича тоді це дуже образило. І він не одинокий в своєму обуренні.
Днями інші два чиновники висловили своє “фе” з приводу “недоречних” журналістських витівок. Один не розумів, навіщо було поставлене запитання про те, скільки коштувала і звідки взяли гроші на поїздку делегації Рівненщини до Астрахані. Іншого обурило те, що на сайті ogo.ua написали про асфальт, який привозили мішками і втрамбовували ногами працівники дорожніх служб на шляху, яким мав їхати Президент. Мовляв: “у вас що, нема більш важливіших тем?”. Відповідаю: немає!
Це і є одна з найважливіших нині тем: як, куди і навіщо витрачаються наші з вами гроші. Так, саме НАШІ. Бо кожна копійка у бюджеті села, міста, області та країни — наша. Зароблена за верстатом, комп’ютером чи на базарі. Це ті податки, які ми сплачуємо із заробітної плати і прибутку. І навіть гроші, позичені у МВФ, — теж наші. Бо можновладці віддаватимуть позику з тих копійок, які заробимо ми, наші діти й онуки. І заробітна плата, яку одержують в бухгалтерії чиновники, і ті гроші, які вони й депутати “дерибанять”, — теж наші…
Тому мене і таких, як я, цікавить: а скільки коштував для моєї кишені той асфальт у мішках і переліт-переїзд делегації в Астрахань (або Ольштин, Краків, Відін і т.д.)? Ще більше цікавить, яка користь від того асфальтування і поїздок?..
Минулого року чиновника в одній з країн Євросоюзу звільнили за те, що він розплатився… “службовою” (!) карткою у супермаркеті. Я хочу, щоб тут, в Україні, було так само. Хочу, щоб чиновники звітували, куди вони витрачають наші гроші. Хочу, щоб мери, губернатори, голови районних чи обласної ради або адміністрацій розуміли — вони не пани, які нами правлять, а менеджери-управлінці, котрих МИ найняли. А у випадку поганої роботи — будуть звільнені…
Звісно, не всі чиновники чи депутати погані. Особисто знаю серед них багато нормальних і чесних людей, відданих своїй роботі. Повірте мені, їхня порядність і чесність не залежить від партійності. Однак, аби їх було більше і щоб Україна швидше стала “європейською” на ділі, а не на словах, — ми і будемо ставити їм такі запитання.
Щодо “панів і челяді”, то скажу: чиновники не пани і не челядь, а такі ж люди. Просто ми доручили їм нами керувати. І дай Бог їм мудрості робити це з користю для громади, і не на словах, а на ділі. Інакше візьмемо на роботу інших…
![]()

