Підраховано, що лише за вкладами держава заборгувала людям 132 мільярди гривень. До речі, 2,3 млрд. грн. із зазначеної суми — гроші мешканців Рівненщини. Але тієї держави, яка це зробила, нині просто не існує. Логічно було б, якби ці зобов’язання взяла на себе Росія, як правонаступниця СРСР, але цього ми тим більше ніколи не дочекаємось.
Щоб виплатити людям зазначену суму, потрібно близько трьох річних державних бюджетів. Але в такому разі треба забути про зарплати, пенсії та інші соціальні виплати, тобто “сісти на воду”, хоча й вона тепер дорого коштує. Зрозуміло, що на такі жертви держава ніколи не піде. Інший шлях, який нині взято на озброєння, полягає у щорічній частковій виплаті втрачених заощаджень за рахунок державного бюджету. Ось уже третій рік підряд Ощадбанк здійснює такі компенсаційні виплати. Їх розмір складає 50 гривень. У нинішньому році ці гроші виплатять лише тим, хто не отримував цієї суми упродовж двох останніх років. Якщо держава і надалі проводитиме ці виплати таким чином, то вони розтягнуться на сотню років. Отож, колишнім справжнім вкладникам навряд чи варто мріяти про те, що ці гроші їм повернуть. Здається, ця мрія більше стосується навіть не дітей вкладників, бо й вони компенсації навряд чи дочекаються, а внуків.
Але втрачені заощадження — це не єдиний випадок, коли держава надурила своїх громадян. Нині багато рівнян мають облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року. Рівнянка Людмила К. звернулася і до нас у редакцію, повідомивши, що має таких облігацій на чотири з половиною тисячі радянських карбованців і хоче знати, чи може вона таку суму отримати у гривнях. За консультацією звернулися до завідувачки сектору депозитів та компенсаційних виплат обласного управління ВАТ “Державний ощадний банк України” Любові Гуменюк.
За її словами, на рівні усієї держави підраховано, що зобов’язання за цими цінними паперами складають 1 млрд. грн. Разом із тим неможливо визначити, яка сума із зазначеної належить мешканцям Рівненщини. Тобто, ніхто не може відповісти, скільки людей мають такі облігації. Питання погашення цих облігацій залежатиме від можливостей державного бюджету і буде розглядатися при формуванні порядку здійснення компенсаційних виплат у наступні роки. Поки ж що власники облігацій мають право на перерахунок. Можна звернутися з облігаціями у відділення Ощадбанку, де сама облігація буде проіндексована у співвідношенні 1 карбованець до 1 гривні 5 копійок. Оце й уся втіха.
У 1990 році, коли в Україні набирав розмаху тотальний дефіцит, чимало громадян кинулись купувати облігації державної цільової позики. Придбати їх було досить непросто, такої честі удостоїлися лише передовики виробництва. Механізм був доволі простий. Громадянин, залежно від того, який товар хотів придбати, вносив певну суму коштів, а взамін отримував облігації і запевнення, що через рік зможе отримати омріяний відеомагнітофон, телевізор, холодильник чи машину. Фактично це було свого роду придбання товару з відстрочкою його доставки. От лише відстрочка ця розтягнулася не на рік чи три, як передбачалося, а на цілих чотирнадцять. І це ще не межа. За словами Любові Гуменюк, часткове погашення зазначених облігацій для інвалідів та пенсіонерів проводилося у 2000-2001 році, але навряд чи цим встигли скористатися усі представники зазначених категорій. Найбільше не пощастило тим, хто мав право колись придбати автомобіль чи відеомагнітофон. Ощадбанк зовсім не викуповував облігації вартістю понад 2 тисячі гривень. І ніхто не може сказати однозначно про те, коли це станеться. Отож, перспективи у власників облігацій дуже туманні.
