Унікальна можливість для його сталого розвитку — те, що саме на Рівненщині цьогоріч розпочинають підготовку бакалаврів за напрямком “Громадське здоров’я”. А потенційні загрози вже нині — бюрократична тяганина в кабінетах МОЗ та політичні торги в Рівненській облраді.
Рівненщина стане пілотною областю в Україні зі створення центрів громадського здоров’я. “Це практично вже підтверджено, – обережно формулює Юрій Осіпчук, начальник обласного управління охорони здоров’я. І відразу підраховує “плюси”. – У нас трохи більше будуть “розв’язані руки”, й держава допоможе з фінансуванням”.
Рішення про створення обласного центру громадського здоров’я Рівненська облрада прийняла у червні. Функціонуватиме він на базі трьох обласних комунальних закладів — центру здоров’я, центру медичної статистики та центру профілактики та боротьби зі СНІДом. Керівник останнього, Олена Гандзюк, і виступає ініціатором створення центру громадського здоров’я. А очолюваний нею центр СНІДу розглядають як мікромодель майбутньої структури — його напрацювання мають спроектувати на весь новий напрямок.
Що таке громадське здоров’я
– Нині наша медицина, на жаль, переважно лише лікує, тобто працює з результатом. А якісна профілактика – це вплив на причини хвороб, – пояснює Олена Гандзюк. – Більшість людей звикли, що відповідальність за їхнє здоров’я повинна нести держава. Страхова медицина, до якої неминуче прийдемо, поставить усе на свої місця: бути здоровим стане елементарно вигідно. Регулярний профогляд, вчасне виявлення хвороб на ранніх стадіях – усе це значно зменшуватиме витрати на лікування. Ринкові механізми в медицині привчатимуть людей цінувати здоров’я.
Профілактична робота — один із напрямків, якими займатиметься новостворений Центр громадського здоров’я. Загалом, за класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, є 10 операційних функцій таких закладів.
– Якщо говорити саме про профілактику, то нам потрібно її осучаснювати – не просто проводити лекції або поширити листівки “для галочки”, аби прозвітуватись про охоплення якнайбільшої кількості населення, – веде далі Олена Гандзюк. – Є сучасні тренінгові програми, є інструменти зворотнього зв’язку.
Створення Центрів громадського здоров’я загалом передбачає переформатування не лише санітарно-освітньої роботи, а й таких напрямків як епідеміологічний моніторинг та медична статистика. Для цього потрібно використовувати новітні інформаційно-аналітичні інструменти, що функціонують в режимі реального часу.
– Статистика щодо різних інфекційних хвороб повинна бути уніфікованою і збиратись в одному місці, а не так як зараз: дані щодо туберкульозу ідуть в один інститут, стосовно СНІДу — в інший, а випадок сказу десь у районі взагалі, можливо, спершу зафіксують вручну “паличкою” в журналі, а колись вже передадуть “вище”… Натомість потрібно зробити так, аби статистика, по-перше, оперативно збиралась, по-друге, була уніфікованою, і, найголовніше, – слугувала основою для аналізу та подальших управлінських рішень, – пояснює Олена Гандзюк.
Відеокоментар Олени Гандзюк
– Зараз Центр медичної статистики збирає інформацію, і цю функцію виконує. Центр здоров’я — обробляє і мав би розробляти системну профілактику. Цього не робиться, чесно кажу, – зізнається керівник медицини Рівненщини Юрій Осіпчук. – І тими потужностями, тим фінансуванням, що є, цього зробити неможливо.
Прихильники нової моделі профілактичної роботи розраховують покращити її фінансування трьома шляхами — оптимізація коштів на утримання закладів, які зливаються; “захищений” рядок у бюджеті й грантова підтримка.
– Громадське здоров’я, в рамках реформи охорони здоров’я, має фінансуватись окремою бюджетною лінією в державному бюджеті, – пояснює Олена Гандзюк. – Це не означає, що коштів автоматично стане більше. Але означає, що кошти гарантовано підуть на громадське здоров’я, а не будуть перерозподілені на рівні області на інші напрямки.
Що ж до донорського фінансування, то Олена Гандзюк покладає сподівання на продовження співпраці України з Глобальним фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією. “У заявці Глобального фонду на 2018-2020 роки, яка підтримана для України, передбачено, що регіональні центри громадського здоров’я можуть замовляти й купувати послуги з профілактики ВІЛ-інфекції”, – пояснює вона.
Що заважає реформі
Отже, станом на 2018 рік Центр громадського здоров’я повинен уже повноцінно функціонувати. Але благим намірам місцевих медичних реформаторів стає на перешкоді бюрократична тяганина.
Головна проблема: якщо керуватися наказом Міністерства охорони здоров’я №385, Центр громадського здоров’я у Рівному… просто немає підстав фінансувати. (Цей наказ, зокрема, визначає перелік закладів охорони здоров’я та лікарських посад). Документ, підписаний ще в 2002 році, змінювали й доповнювали більше десятка разів. Але і в найновішій версії регіональних центрів громадського здоров’я поки що немає. “Ми не можемо направляти кошти, якщо закладу немає в мережі”, – каже начальник управління охорони здоров’я Рівненщини. У кулуарах медики кажуть, що повноцінний запуск центру відкладають і для того, щоб не “підставити” майбутніх працівників — якщо до наказу так і не внесуть зміни, їм просто не зараховуватиметься медичний стаж. Рівненські посадовці кажуть, що в МОЗі обіцяли виправити документ — але поки що “віз і нині там”.
Відеокоментар Юрія Осіпчука
Інше до кінця не вирішене питання, що напряму пов’язане з перспективами роботи Центру громадського здоров’я — це те, кому будуть підпорядковуватись колишні санепідемстанції, а нині — лабораторні центри. (Адже їхні функції — пов’язані). Традиційно вони належали до системи МОЗу. Зараз нібито йде мова про перепідпорядкування колишніх СЕС обласним адміністраціям.
– Ми ще не знаємо, як це “розрулиться” на центральному рівні, – визнає Юрій Осіпчук. – Але однозначно вже є домовленість, що Центр громадського здоров’я і Лабораторний центр (повна назва — Державна установа “Рівненський обласний лабораторний центр МОЗ України” – прим. авт.) не будуть дублювати функції один одного, а навпаки, багато своєї роботи плануватимуть разом, незалежно від того, в чиєму підпорядкуванні перебуватимуть лабораторні центри.
Слід зважати й на те, що питання призначення головного лікаря Центру громадського здоров’я вирішуватиметься в сесійній залі Рівненської обласної ради. А практика її роботи показує, що конкурси на посади керівників обласних комунальних закладів (не лише медичних) мають виразну політичну складову. І баталії навколо призначення керівників медзакладів — уже традиційно чи не найзапекліші. За спостереженнями автора, більший градус емоцій викликають у рівненських депутатів хіба що голосування за дозволи на видобуток бурштину… Тому не можна виключати, що головного лікаря Центру громадського здоров’я обиратимуть довго, зі скандалами і за результатами політичних торгів, а не фахового відбору. Посада з можливістю доступу до цільового держбюджетного фінансування й грантових коштів — навряд чи залишиться поза увагою місцевих політичних лідерів.
До слова, головного лікаря онкодиспансеру на останній сесії облради просто… не змогли обрати: жодному з кандидатів не вистачило голосів, і питання пішло “на друге коло” – до вересня.
Де братимуть кадри
Кадрова база для Центру громадського здоров’я — колективи трьох комунальних закладів, на базі яких він створений. “Ми не скорочуємо нічого, окрім адмінпосад”, – запевняє головний медик Рівненщини Юрій Осіпчук. Пояснює: спершу об’єднають усі штатні розписи, спланують структурний поділ центру і вже після того “вимальовуватиметься” ситуація зі штатом. “Створювати соціальну напругу я категорично не хочу”, – заспокоює чиновник.
Тим часом за 60 км від Рівного — у Національному університеті “Острозька академія” саме в ці дні набирають перших студентів спеціальності “Громадське здоров’я”. Власне, сама ця спеціальність, кажуть в університеті, цьогоріч уперше з’явилася в Україні та була ліцензована. Ректор Острозької академії Ігор Пасічник переконаний: майбутні фахівці з громадського здоров’я матимуть широкий спектр застосування знань, умінь та навичок.
“Відбувається медична реформа, а фахівців, які б зрозуміли її й могли донести в регіони, – не вистачає, – уголос розмірковує ректор. – Наші випускники мають заповнити цю нішу”.
Відеокоментар Ігоря Пасічника
Менеджмент і профілактика — ось ключові складові, які відрізнятимуть нову медичну спеціальність на Рівненщині від більш традиційних, лікувальних.
“В Україні найвищі у Європі рівні смертності від серцево-судинних захворювань та мультирезистентного туберкульозу. Неінфекційні захворювання (діабет, рак, серцево-судинні захворювання, хронічні хвороби органів дихання) зумовлюють понад 2/3 загальної захворюваності та близько 86% смертей. Тож поява такої спеціальності — не випадковість, а назріла потреба”, – коментує Ігор Гущук, завідувач новоствореної кафедри громадського здоров’я, кандидат медичних наук, доцент.
“Радію, що саме на Рівненщині університет береться готувати фахівців із громадського здоров’я, – каже Олена Гандзюк. – Наявність такого майданчика — це запорука хорошої кадрової “начинки” центрів громадського здоров’я у майбутньому”.
Чи врятує профілактика
“Перед тим, як створювати центр громадського здоров’я, ми обговорювали це питання з багатьма медиками і відчули схвалення — особливо від тих, хто працює давно і ще пам’ятає радянську профілактику, – зізнається Юрій Осіпчук. – Звісно, відновлювати старе немає сенсу, але треба брати той досвід, дивитися і створювати нове. Профілактика — завжди дешевше і краще, ніж лікування”.
Те, що старі методи профілактики нині вже не працюють, підтверджує і Олена Гандзюк. На її думку, це певним чином дискредитувало й саму ідею профілактики: “Якщо ж звертатись до населення доступною мовою та за допомогою сучасних інформаційних технологій — це буде сприйматися”.
Як би там не було, а всі причетні до нововведення визнають: щоб система запрацювала по-новому, потрібно буде не рік і не два. “Це не сприйметься за перших півроку і за рік, – відверто говорить Олена Гандзюк. – Але за 5 років — сприйметься. А за 10 — матимемо результат”.
Джерела фото: головне ілюстративне фото до статті – https://ph4you.org
фото експертів – pim.oa.edu.ua (1) та скріншоти з відео Валерії Цуканової (3).Слайди для інфографіки надані Оленою Гандзюк
