На цей раз конфлікт виник між жителями будинку №22, що на вулиці Кіквідзе, і підприємцем Сергієм Росощуком, котрий почав будівництво продуктового магазину перед згаданою багатоповерхівкою. Можливо, “народження” нового магазину мешканці сприйняли б не так болісно (або й узагалі не зважали), якби в один прекрасний день перед будинком на місці, де має розпочатися будівництво, хтось не вирубав усі дерева й кущі, посаджені колись цими ж мешканцями. Отут-то все і почалось…
П’ятниця минулого тижня стала для жителів будинку своєрідним народним віче. Як пояснила на зборах депутат міської ради Євгенія Мосіюк (виборчий округ №15, район залізничного вокзалу), у травні 2001 року Рівнерада прийняла рішення: надати в постійне користування приватній виробничій фірмі “Терен” земельну ділянку площею 462 кв.м на розі проспекту Миру та вулиці Кіквідзе для добудови бару і продовольчого магазину до магазину “Залізничник”. Звісно, представляючи на сесію міськради свій проект забудови, підприємець погоджував його в усіх необхідних для цього інстанціях: міській СЕС, пожежній частині, управлінні житлово-комунального господарства. Щодо останнього, то саме пан Собчук і видав ордер на вирубування дерев, які росли перед будинком на Кіквідзе. Причому було чітко вказано, скільки необхідно вирубати вишень, горіхів і які кошти підприємець має перерахувати на рахунок ЖКГ.
— Перш ніж отримати дозвіл, будь-який підприємець іде до депутата, — стверджує Євгенія Мосіюк. — Депутат, як і попередні перевіряючі посадовці та інстанції, погоджує місце розташування об’єкта. У 2001 році депутатом на цьому окрузі був Микола Білінський (колишній начальник залізничного вокзалу). Він і дав дозвіл на будівництво магазину.
Більшість мешканців, котрі зважилися минулої п’ятниці на протест, — пенсіонери, люди похилого віку, тобто емоційна категорія населення, котрій скрізь і всюди болить. Тому й можна уявити, з якими емоціями висловлювали сивочолі мешканці своє “фе” підприємцю, котрий насмілився знищити зелені насадження.
— Не ВОНИ садили ці дерева, а ми! — звучало з усіх боків. — І в першу чергу треба було б погодити це з нами. Ділянка ж-бо з насадженнями належить нам, мешканцям, а виходить, що її самовільно забрали! Дерева, які росли перед будинком, хоч якось стримували загазованість та пил…
Кожна думка має право на існування. То ж не погодитися зі скаргами мешканців підприємець Росощук не міг і визнав, що мусив передусім погодити свої дії з жителями:
— Якщо чесно, не подумав про те, що варто б спочатку почути думку мешканців будинку щодо вирубки дерев. В управлінні житлово-комунального господарства я отримав дозвіл без жодних заперечень. Стосовно ж котловану, який ми викопали для новобудови, то його значні розміри й глибина пояснюються тим, що на цій території дуже тяжкі ґрунти, ґрунтові води і потрібен потужний фундамент.
Особливою компетентністю вирізнився аргументований виступ на зборах приватного архітектора Сергія Семенця, котрий проектував новобудову:
— У кожному великому місті є вулиця, яка зустрічає гостей і жителів міста при в’їзді. Тобто є містобудівельні вимоги із забудови та благоустрою. А в Рівному склалася ситуація, коли при в’їзді місто “зустрічає” “висоткою” з лівого боку і невпорядкованим захаращеним парком. Тому на розі проспекту Миру й вулиці Кіквідзе давно вже планувалося поставити споруду, яка б стала воротами в місто. Щодо дерев, які брали на себе західні вітри і пил з дороги, то таку функцію тепер виконуватиме нова споруда. (!)
Що ж, тема, як-то кажуть, відкрита, а, отже, конфлікт триває. І, природно, — хтось правий, а хтось — ні. Але сіль у тому, що проблеми такого порядку лишаються, на жаль, невирішеними (варто хоча б пригадати конфлікт на вулиці Замковій). Чи не тому, що просто-напросто міські можновладці обрали найкоротший шлях втечі від вирішення проблем, даючи безоглядний дозвіл на все і вся?
Коментар
Депутат міської ради Євгенія МОСІЮК:
— В Японії, якщо нове будівництво змінює краєвид місцевості, підприємці-забудовники шлють у кожну квартиру прилеглих будинків листівки з вибаченням та подарунком. У нашому ж місті й досі немає генерального плану забудови міста, не визначені межі прибудинкових територій (наприклад, у Луцьку це вже давно зроблено), а тому ніхто не може бути впевнений, що завтра під його вікнами не виросте новий будинок чи ресторан.
За Конституцією, в Україні носієм влади є народ. Однак про початок будівництва біля будинку на вулиці Кіквідзе, 22 мене, як депутата округу, не повідомили. Зрештою, як і мешканців. Турбує формальний підхід до вирішення питання будівництва, адже ніхто не проводив досліджень на предмет забруднення у районі, де велике скупчення автомобілів та проходить залізниця. А вирубані дерева були єдиним захистом від вихлопних газів.
