Не хочеться впадати у філософський маразм стосовно плинності та буття. На цьому полі достатньо своїх професіоналів. Про святкування десятиріччя найкрасномовніше розповість фоторепортаж на стор.12-13. Звичайно, це далеко не всі найхарактерніші моменти, але і цих достатньо, щоб уявити собі масштаб…
Окремо — про щоденку. Наші читачі мають унікальну можливість отримувати інформацію не раз у тиждень, а щодня — зі свіжими фактами та коментарями. Ми працюємо не заради якихось, здебільшого, утопічних ідей, а заради того, щоб рівняни були поінформовані і могли приймати виважені рішення. Якщо хочете, це наш внесок у входження України у цивілізоване європейське співтовариство.
Великого ажіотажу набула і наша акція з розіграшу цінних подарунків від “ОГО”. Кожна газета мала свій номер і брала участь у цьому розіграші, де розігрувались телевізори та фотоапарати, годинники та пилосмоки тощо (повний перелік виграшних номерів та призів читайте на стор.4). Ще раз хочу привітати переможців, а тим, кому не пощастило, порадити не вішати носа, бо і для них у нас є приємна новина.
Одразу ж після закінчення першої акції ми розпочали наступну, умови якої ще простіші. Вирізавши спеціальний кольоровий купон з першої сторінки будь-якої щоденної газети (крім п’ятниці) і назбиравши таких хоча б десять (з 11 листопада до 12 грудня), ви отримаєте святкову дисконтну книжку на ексклюзивні знижки від спонсорів акції. А це — такі відомі фірми як “Ольвія”, “Делфай”, “Престиж-авто”, такі популярні магазини, як Будинок одягу, “Вікотек”, “Сезам” та інші.
Звичайно, що і на цьому ми не зупинимось. Газети, вони як люди: чим більше нам років, тим більше хочеться жити, пізнавати і пробувати щось нове.

Коли, приміром, директор школи каже, що на два останні місяці року для вчителів немає грошей на зарплату, то, яка, на вашу думку, мала б бути реакція самих вчителів? Напевно така: нема грошей — нема роботи. Доволі цивілізовано та демократично, адже кожна людина працює, у першу чергу, для того, щоб мати за що купити їжу, одяг, оплатити житло і так далі, тобто для існування. Вже на другому та третьому плані йде задоволення від самого процесу роботи тощо. Вчителів позбавляють засобів для існування, над ними відверто знущаються ось вже не один десяток літ і… вимагають кращої роботи. Більшого блюзнірства годі уявити.
Далі. І вчителі, і лікарі, ось вже який рік ЗМУШЕНІ писати заяви на неоплачувані відпустки чи працювати на 75% ставки. При цьому керівники цинічно заявляють, що це ледь не ініціатива самих трудових колективів. Мовляв, настільки свідомі у нас вчителі та лікарі, що працювати згодні за мізерні гроші, аби тільки не втратити улюблену роботу. А ще більші керівники з екранів телевізорів закликають нас з вами підняти освіту на ще вищий щабель і посилити роль педагога у суспільстві.
Та найцікавіше і найоригінальніше те, що вчителям, які пропустили кілька днів роботи через непрофесіоналізм інших, кажуть: а за ці дні вам, можливо, не заплатимо, а може, заплатимо 50%, може 75%, а може, ви ці дні ще відпрацюєте. Це замість того, щоб падати в ноги, просити вибачення, що не створили належних умов для роботи і заплатити компенсацію за вимушені прогули.
На цю тему можна писати ще багато ніжного та хорошого. Зрозуміло, що скільки не пиши — проблему не вирішиш, але всьому завжди є межа. Раби та кріпаки час від часу брали в руки мечі або вила. Кваліфіковані українські вчителі та медики беруть… квиток в Італію, Португалію, Польщу. Що і хто залишиться Україні?