Подорож замками Львівщини

Торкаючись перил історичних замків, мимоволі уявляю себе у розкішній бальній сукні, з віялом у руках. Служниці тримають над головою парасольку від сонця, а у парку поруч поважно ходять павичі, буяють троянди…

Ностальгічна уява в поєднанні з реаліями сьогоднішнього буття львівських замків одразу народжує думку: хай би воно було приватне! Бо ж чи побачу я на пенсії відреставрований замок у Підгірцях, якщо за одинадцять років там спромоглися відновити лише соту частину комплексу! Так само і в Золочеві. А як хочеться після напруженого робочого тижня поринути у розкіш та велич колишнього шляхетного життя замків!

Пустельник золочівських лісів

Районний центр Золочів розташований у 66 кілометрах від Львова і вперше згадується в історичних джерелах у 1441 році. Саме тоді польський король Владислав подарував магнатові Яну Сенинському кілька сіл, серед яких був і Золочів. “Родзинка” Золочева — старовинний замок, побудований за сприяння Якуба Собеського у 1634-1636 роках. Ця дата викарбувана на кам’яних плитах замку разом з гербами. Замок був оборонною цитаделлю від нападів турків та татарів. Найзнаменитішими його мешканцями вважаються польський король Ян Собеський ІІІ і його дружина Марія Казимира. Екскурсоводи розповідають, що це була француженка неймовірної вроди. Король називав ї Марисенькою, і коли та від’їздила до Франції, дуже сумував за нею, писав їй листи, в яких називав себе пустельником золочівських лісів…

Вхід до замкового комплексу нині зроблений у вигляді дерев’яного мосту, який веде до масивної залізної брами. Проходиш через неї, і не можеш відвести погляду від статуй, алейок, троянд і… китайського палацу. Нині там зберігається рідкісна колекція східного мистецтва: килими, вази, зброя, картини.

Гвинтова кругла драбина веде на другий поверх (входу відвідувачам туди немає), який планують зробити кімнатою чайної церемонії. Однак коли це буде — залежить від коштів, які виділяють на реставрацію. У цю ж проблему впирається і відкриття другого поверху житлового палацу у стилі ренесансу. Нині там діють лише дві зали для відвідувачів. Одна — з каміном, інша — зі знаменитим золочівським туалетом.

Вбиральні — особлива гордість Золочівського замку, оскільки їх наявність у приміщенні на той час було великою рідкістю. Тут же їх настільки майстерно спорудили, що конструкцію досліджували навіть сучасники. Туалет являє собою трикутну маленьку кімнату з вентиляцією, мурованим сидінням, накритим дощечкою.

На подвір’ї замку увагу привертають два камені з таємничими символами, які були знайдені в околицях Золочева. Вони датовані XIV-XV століттями, й на них зображені давні символи: терновий вінець та вінок з живих квітів, які переплелися, мов дві обручки. Невідомий художник просвердлив в одному з каменів невеличку дірочку. Легенда каже, що це ключ до здійснення бажань. Потрібно задумати потаємне, вкласти у дірочку палець і швидко провернути його довкола осі.

Цікава споруда комплексу — невеличка китайська альтанка. Її ніби охороняє слуга-китаєць — скульптура при вході, як символ мудрості і люб’язності.

Легенди Олеського замку

Олеський замок — один з номінантів проекту “Сім чудес України”. Історія замку повна легенд, підступних драм і кривавих воєн. З першої історичної згадки про замок у 1327 році відомо, що на крутому пагорбі височіла велична давньоруська фортеця зі стінами 10-метрової висоти і 2-метрової товщини.

Лише у другій половині XV століття після втрати оборонного статусу замок перетворився на резиденцію знатних родів. Коли замок перейшов у власність магната Яна Даниловича, споруда стала набувати ознак стилю італійського Відродження. Згодом Северин Жевуський, новий власник замку, ще більше надав йому вигляду розкішної резиденції.

В Олеському замку народилися два польські королі — Крибут Вишневецький і Ян Собеський, майбутній переможець турків. Легенда стверджує, що Ян народився у грозу. Повитуха поклала немовля на чорний мармуровий стіл, і в цей час вдарив сильний грім. Стіл тріснув, бабуся-повитуха оглухла. Тоді й почали пророчити, що новонароджений стане незвичайною людиною. Інша легенда гласить, що при дворі Яна Даниловича жив Михайло Хмель — батько гетьмана Богдана Хмельницького, війська якого у 1648 році захопили замок.

Увагу відвідувачів замку-музею обов’язково приверне стіл-карта. Художник зобразив на кришці столу мапу з містами, замками, річками. А ще романтикам впаде у око портрет Лукреції невідомого автора. Шляхетна дружина багатія була збезчещена завойовниками. Про свою біду вона розповіла чоловікові, а потім встромила собі кинджал у груди. Саме цей момент і передав на полотні автор. За однією з легенд, вночі у замку кожна незасватана дівчина може поспілкуватися з духом Адама Жолкевського, неймовірного красеня, який був до нестями закоханий у доньку Даниловича Марціану.

Однак статус хлопця не відповідав планам батька мати зятів королівського роду. Тому сватання Адама були відхилені, після чого на очах у всіх юнак пробив себе кинджалом. Як самогубцю його не могли поховати на кладовищі, тому кинули у болото неподалік замку.

Отож, кажуть, що душа хлопця, яка шукає спочинку, повертається до замку і дзвенить срібними ґудзиками. А ще кажуть, що до замку щоночі приїжджає карета. На ній один з колишніх власників замку в’їжджає на подвір’я, заходить всередину, ходить залами. Щезає він ніби з першими півнями.

А от наяву відвідувачі щодня можуть сфотографуватися на території замку з колишнім власником — одягненим в царське вбрання чоловіком.
У 1838 році споруду замку дуже зіпсував землетрус. Але не менше пошкодили її і самі власники.

Якось в одній з кімнат було знайдено вмурований скарб. Відтоді почалися пошуки інших коштовностей: стіни з розписами розбивались, знімались підлоги, руйнувались каміни. Під час Другої світової війни тут розміщували військові склади.

Нині замок оточує мальовничий парк з двома левами на вході. А ще біля замку знаходяться споруди костелу і монастиря капуцинів, який був одним із найбагатших у Польщі.

Алхімія і розкіш Підгірців
Замок у Підгірцях — одне з найцікавіших місць Львівщини. Хоч він не є діючою експозицією, як попередні замки, його вирізняють серед інших неймовірна велич, розкіш й оригінальність. Припускають, що замок побудований у 1640 році. В його ансамбль входять заїжджий двір, костел і парк.

Із трьох сторін палац оточений глибоким ровом, а в’їжджали туди через велику браму — портал з двома колонами. По обидва боки споруди на даху стоять ангели. Один тримає в руках Землю, інший — Всесвіт.

Магнати Жевуські перетворили замок на справжній музей після того, як стали його власниками у 1720 році. У їхній їдальні знаходилась галерея портретів державних діячів (72 роботи). А ще тут були кармазинова кімната, китайський, золотий, дзеркальний та мозаїчний кабінети. Сам Северин Жевуський був відомий тим, що влаштував у замку алхімічну лабораторію — перетворював неблагородні метали на золото. Останні власники замку князі Сангушки перевезли за кордон усі цінні експонати замку напередодні Другої світової війни.

Замок має і свого привида — Білу Пані. Кажуть, що це бродить душа зведеної зі світу дружини Северина Жевуського. Працівники музею кажуть, що не раз її бачили в палаці. Останній раз це було під час реставраційних робіт у підземеллі — тоді свідками її появи були одразу троє людей.

Про це розповіли нам охоронці, які погодились відкрити браму й показати, як же виглядає нині фасад з центрального входу. Ми дізналися, що лише на реставрацію сходів було витрачено мільйон гривень.

Розпочатий цей процес у 1997 році. Тож питання, коли буде відреставрований увесь комплекс, виявилось риторичним. У радянський час у замку знімали такі відомі фільми як “Солом’яний капелюшок”, “Д’Артаньян і три мушкетери”. Тоді замок був… санаторієм для хворих на туберкульоз.

Про розкіш колишнього парку, де раніше проходили гулянки з феєрверками, нагадують нині лише дві зруйновані альтанки і старі дерева.
Навпроти палацу знаходиться ще одна пам’ятка історії — костел Святого Йосифа. Барокова споруда побудована у формі високої ротонди з великим куполом. На портику з колонами розміщені фігурки святих (патронів роду Жевуських). Біля костелу знаходиться висока статуя Божої матері з Ісусом на руках. Увагу привернула біла голівка немовляти, яка вирізняється на загальному темному тлі споруди. Місцеві жителі кажуть, що ця частина пам’ятника сама оновлюється.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху