Роман Ступак прийшов працювати в поліцію охорони Рівненської області наприкінці 2021 року. Посада водія автотранспортного засобу групи реагування Сарненського РВ стала для нього не просто роботою, а справжнім покликанням.
Гнучкий графік, стабільні умови та можливість допомагати людям дозволяли поєднувати службу з підприємницькою діяльністю та будувати плани на майбутнє.
Рішення без вагань
Влітку 2024 року, коли постало питання про вступ до лав Національної гвардії України, Роман зробив вибір без сумнівів — пішов добровольцем. Каже, завжди відчував внутрішню відповідальність: якщо не він, то хто. Для нього війна — це не про пафос, а про межу між добром і злом, про захист близьких, землі та права бути собою.
Фронт без романтики
Після бойового злагодження Роман став бійцем 3-ї оперативної бригади НГУ «Спартан». Піхотинець, а згодом навідник-гранатометник, він воював на Слов’янському, Покровському, Курахівському та Запорізькому напрямках. Найбільшим випробуванням, зізнається Захисник, був перший бойовий вихід — перевірка самого себе. Уже на позиціях прийшло чітке розуміння: фронт — це про гідність, братерство і страх, який долають не через його відсутність, а через вищу мету.
Бойові будні: без прикрас
Про щоденну реальність війни Роман говорить стримано. Сон — коли дозволяє обстановка, їжа — швидка і проста, а думки постійно зосереджені на можливих загрозах. Чергування, укріплення позицій, очікування обстрілів і миті, коли все вирішується за секунди. Адреналін змінює втому, а найцінніше — побратими поруч, де кожен відповідає за всіх.
Служіння далі — в іншій ролі
Нині Роман Ступак служить психологом в одній із військових частин Національної гвардії України. Він мріє про перемогу, повернення до родини та мирне життя після війни. Переконаний: сила України — у волі, відповідальності та єдності тих, хто боронить державу на фронті й підтримує Захисників у тилу.
