Насправді відтворити на папері те, що відбувалося на сцені під час концерту — забракне епітетів. Невимушеність і артистизм виконання вкупі з виразними костюмами й реквізитом змушували забути про навколишній світ і поринути у дійство на сцені, повіривши у його реальність. А від віртуозної легкості, з якою танцюристи наче злітали на паркетом, глядачі мимохіть затамовували подих. Упродовж двогодинної програми у супроводі симфонічного оркестру під керівництвом заслуженого артиста України Олександра Чеберка перед очима публіки поставали замальовки із життя та історії чи не всіх етнічних регіонів України — від закарпатців до запорожців. Зберігати національні хореографічні традиції — головна мета ансамблю.
— Ми беремо у народу ці скарби, вивчаємо їх, обробляємо, відтворюємо і знову повертаємо народу, — розповідає Герой України, народний артист України, генеральний директор та художній керівник Національного заслуженого академічного ансамблю танцю ім. П.Вірського із 1980 року Мирослав ВАНТУХ. — Це непроста справа, на підготовку повноцінної програми іноді йдуть роки.
Попри шляхетну мету і безперечний професіоналізм артистів, чимало критиків називають мистецький рівень ансамблю ім. П.Вірського “шароварщиною”, ознакою найгірших тенденцій української культури, звинувачують в офіціозі і показусі. Утім, донині цей колектив — один із небагатьох, хто із честю представляє Україну на світовому рівні. Варто навести лише одну цитату: “Якщо ви хочете подивитися на українську культуру, дізнатися про історію України і зрозуміти душу і серце цієї країни, то приходьте на концерт ансамблю ім. Вірського, і ви самі все зрозумієте” (“The New York Times” від 9 листопада 2004 року).
Рівняни, які у скрутний час не пошкодували від 70 до 120 гривень на квитки і прийшли суботнього вечора до зали міського Палацу культури, отримали масу задоволення. І свої гроші, і свої овації окупили сторицею, отримавши унікальний шанс зазирнути углиб власної душі.
