Стосунки Польщі й України ніколи не були простими. Обидва народи гойдалися на геополітичних та емоційних гойдалках, то віддаляючись один від одного, то наближуючись. При чому, в часи повномасштабної російсько-української війни, амплітуда руху гойдалки стала ще більшою.
Після повномасштабної агресії Росії проти України, саме Польща стала однією з країн, яка прийняла огром наших біженців, виявивши у перші роки нового періоду війни неабияку гостинність, після чого знову зазвучали спочатку несміливо, а далі упевненіше, голоси про братерство Польщі та України. Цього нового взаємного зачудування не змогло й зруйнувати і те, що польські фермери під час протестів висипали зерно у 2023 році поблизу ПП «Медика-Шегині». А на твердження про необхідність покарання винних викликали доволі різку реакцію у відповідь від українців – як можна критикувати поляків, якщо вони прийняли наших жінок та дітей й військово підтримують.
Однак з часом цей вогонь взаємосимпатій почав згасати, аж доки у 2026 році у стосунках українців та поляків не стало геть зимно.
Відліт Білих Орлів до Польщі
Влітку 2026 вкотре між Польщею та Україною спалахнув новий історично-політичний скандал. Президент Польщі Кароль Навроцький прийняв офіційне рішення позбавити Президента України Володимира Зеленського Ордена Білого Орла. Найвишої державної нагороди Республіки Польща, одного з найстаріших орденів у світі. Усе через те, що Президент України присвоїв одній із військових частин Збройних сил України почесне звання «Герої УПА».
Навроцький наголосив, що це не є виявом неповаги до українців, а реакцією на рішення Зеленського. Головний мотив цього рішення ясний – не можна занехаяти пам’яті про наших предків, адже Польща покладає відповідальність за Волинську трагедію саме на УПА.
Зеленський орден відіслав (при чому, зробив це звичайною Новою поштою), після чого за один вечір Кароль Навроцький став повним кавалером Ордену Білого Орла – попередники Зеленського теж повернули свої ордени. При чому, всі заявили, що солідарні з нинішнім президентом України, але цінують допомогу і солідарність Польщі.
«Україна ніколи не забуває солідарності та знає, що співпраця між державами і народами у нашому регіоні є однією з відчутних гарантій безпеки і для українців, і для кожної держави-сусідки.
Україна продовжить захищатись у цій війні, що її розвʼязала Росія, і ми обовʼязково здобудемо достойний мир. Україна вдячна всім народам, державам та лідерам, хто буде й надалі з нами на шляху захисту свободи і хто буде разом з Україною гарантами повоєнного миру в Європі та нової реальної безпеки. Україна і надалі буде відкритою до всіх змістовних форматів взаємодії з Польщею, щоб постаратись не допускати різночитань складних і болісних сторінок минулого наших народів і забезпечити належну повагу всім безневинним жертвам 20 століття. І українці роблять усе від нас залежне, щоб у цьому столітті не допустити програшу Європи», – прокоментував Володимир Зеленський.
Немає місця для пам’яті українців?
Оскільки йдеться про Волинську трагедію, важливою є не тільки позиція Навроцького, але й більшості польських правих, які однодушно заявляють – не дамо забути жертов Волинської трагедії, велике значення має і думка українського історика та політика, який досліджував цей складний період, Володимира В’ятровича:
«Показово, що у промові президента Навроцького йшлося про польську пам’ять — він згадував польських жертв і Армію Крайову, а також про спільну пам’ять поляків та українців — Сагайдачного, Орлика, Петлюру. Натомість для окремої української пам’яті місця не знайшлося. Адже в уявленні багатьох польських політиків її просто не повинно існувати. Саме такий підхід і є однією з головних причин політичних конфліктів навколо історичних питань», – написав Володимир В’ятрович у своєму дописі на мережі Фейсбук від 20 червня 2026.
До речі, В’ятрович у цьому питанні невблаганний. У своєму нинішньому інтерв’ю для Української правди, він однозначно заявив – інші народи мають право на різне бачення історії, так само як і ми маємо право шанувати саме власних героїв.
Зростання рейтингу Навроцького
Опитування IBRiS у Польщі продемонстрували стрімке зростання підтримки президента Кароля Навроцького, який посів перше місце у рейтингу довіри серед усіх польських політиків, які були в опитуванні. У порівнянні з травнем, рейтинг Навроцького підріс на понад 8 відсотків.
Але не всі «за»
Та чимало поляків розкритикували дії Навроцького, назвавши їх недипломатичними. Колишній Президент Польщі Александр Квасневський, за каденції якого Польща стала членом ЄС, слушно в інтерв’ю для Європейської правди наголосив:
«…Дійсно маємо певне посилення антиукраїнських настроїв. Але я не думаю, що більшість поляків є справді антиукраїнськими»
А підхід у польсько-українських стосунків повинен бути більш демократичним:
«Якщо це станеться, якщо радикали як з українського, так і з польського боку стануть домінуючою силою в цих польсько-українських відносинах, це буде початком катастрофи».
У різкому багатоголоссі польських правих це не єдиний розсудливий голос. Велика кількість поляків залишаються на проукраїнських позиціях.
Пишаюся, що допомагаємо українцям збивати російські ракети
Польсько-українська дискусія у Польщі підживилася новою інформацією. 5 липня з’явилися заяви про можливу передачу Україні ракет для зенітно-ракетних комплексів Patriot. Водночас ця інформація поки що не підтверджена офіційно, а польський уряд не оприлюднював жодних повідомлень щодо такого рішення. Про ймовірну передачу ракет повідомив у соціальній мережі X віцеспікер польського Сейму та лідер партії «Конфедерація» (правої партії, між іншим) Кшиштоф Босак. За його словами, йдеться про ракети PAC-3 MSE, які Польща раніше придбала у Сполучених Штатів для власної багаторівневої системи протиповітряної оборони.
Та знаковими у цьому контексті є слова Міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського:
«Пишаюся тим, що ми, як вільний світ, допомагаємо українцям збивати ці ракети. Подумаймо, будь ласка, якої реакції союзників ми б очікували, якби мішенню стало наше місто», – цитує політика Польське радіо для України.
Ескалація наростатиме?
Керівник Офісу Президента України сьогодні, 7 липня, в інтерв’ю РБК Україна зробив доволі приголомшливу заяву:
«Він (пік ескалації) точно буде попереду. Тут нема великої таємниці. У нас трошки менше тижня залишилося до 11 липня, коли буде річниця Волинської трагедії. З тієї інформації, якою я володію, вони готують цілу низку, як на мене, незрілих ескалаційних кроків. Тому, вочевидь, все це зараз продовжиться».
Це ж було вже!
Саме цими словами Леоніда Кучми хочеться відреагувати на теперішній конфлікт. Попри високий градус дискусій та емоцій, зрозуміло, що це не перше і не останнє загострення – історія між нами для обох народів занадто трагічна, занадто поєднана між собою. Тільки тепер наші «братні обійми» стали настільки міцними, що стали греко-римською боротьбою.
І нормалізуватися усе може, якщо обидва народи користуватимуться більше раціональним, а не тільки емоційним. А про історію з обох боків говоритимуть не політики, а історики. Мовою фактів.
Використані фото:
Зображення зерна – фото Ірини Мочульської, «Суспільне»
Портрет Александра Квасневського – Nicolas Lobet – PRYZM/ Victor Pinchuk Foundation, Європейська правда.
Портрет Радослава Сікорського – Ministry of Foreign Affairs of Poland
Головне фото – ілюстративне і згенероване за допомогою ШІ.
