Микола Васильович Кривий народився 19 грудня 1948 року в селі Коболчин на Буковині, у Сокирянському районі Чернівецької області. Саме там, у спокійних і мальовничих місцях, зародилось його захоплення літературою, людськими долями та силою правди.
Після закінчення середньої школи вступив до Чернівецького медичного училища, де не лише навчався, а й почав співпрацю з місцевими газетами, зокрема «Радянська Буковина» та «Молодий буковинець». Вже тоді у юного Миколи визрівало прагнення змінювати світ через слово.
У 1965–1967 роках працював у газеті «Наддністрянська правда» в Кельменцях, де пройшов усі етапи — від коректора до завідувача відділу. У 1967 році вступив на факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка — одного з найпотужніших осередків журналістської освіти.
Його кар’єра розвивалася стрімко: з 1972 року — заступник редактора газети «Радянське село» на Сторожинеччині, потім — кореспондент «Молодого буковинця» в Чернівцях. У 1973-му розпочинає роботу на Рівненщині: спочатку в обкомі ЛКСМ України, згодом — в ідеологічному відділі обкому Компартії України. Та вже на початку 1990-х він стає голосом нової доби: очолює газету «Фурор», а згодом — телекомпанії «10 канал, ЛТД» та «Сфера ТВ».
Микола Кривий став не лише редактором, а й телеведучим, автором глибоких і людяних програм. Його ток-шоу «Зблизька» збирало біля екранів широку аудиторію — глядачів приваблювала відвертість і повага до кожного гостя. Учасниками програм Кривого були президенти, політики, письменники — від Леоніда Кравчука й Віктора Ющенка до Юлії Тимошенко, Бориса Олійника, Віталія Коротича.
Його внесок у розвиток української журналістики був визнаний офіційно — у 2011 році Миколі Кривому присвоєно почесне звання «Заслужений журналіст України». А вже у 2016-му його прийнято до лав Національної спілки письменників України.
Окрім журналістики, Кривий відомий як автор художньої прози. Його літературний доробок — це поєднання тонкого гумору, соціальної сатири, психологічної глибини. Серед найвідоміших творів — «Недопите вино», «Зарубки на серці», «Табу на жінок», «Дірка від кохання», «Кумедне дитя», «Хто вкрав місяць?», «Шафа для жирафа» та інші. Його книжки — це світ, у якому легко пізнати себе, своїх близьких, своє життя.
Лауреат літературної премії імені Михайла Чабанівського.
Про вас та місце прощання буде відомо пізніше.
![]()


