— Ідея вирощування квітів з’явилася спонтанно, — згадує пан Віктор. — Більше того, вона б не мала свого продовження, якби після ремонту у відділі не залишився старий стелаж, куди ми, власне, і спланували ставити вазони. Зауважу, що до ремонту ми не мали змоги влаштовувати, як того хотілося. Тепер же можна створювати живі куточки. Для людей, котрі працюють переважно з мертвими, погодьтеся, це дуже важливо.
Щодо мене, то я зайнявся вазоносадінням тому, що кинув курити. Якщо колись викурював пачку в день, згодом перейшов на кілька штук. А місяць тому взагалі покинув. Найважче не думати про цигарки вранці. Ось тоді й починав пересаджувати. Головне для мене — не купувати, а саме пересаджувати. Це заспокоює. А потім, коли бачиш, як вони ростуть і міцніють, — навіть приємно, що ти доклав до цього руку. Робота в нас така, що змушений відволікатися…
У “зеленому” доробку судмедекспертів уже чимало квітів. Більшості з них навіть не знають назв. Лише згадують історії, пов’язані з ними.
Приміром, хвощовидний вазон з’явився після того, як Віктор Крамар побував у Польщі. Узрівши цікаву рослину, чоловік тихцем відламав гілочку і посадив у себе. Кажуть, крадене краще росте. А взагалі за повір’ями хвощ не можна розводити вдома — це рослина-одинак (листочки не мають пари), отже і дім буде одинокий. А ще судмедексперти посадили дерево щастя (чи як іще його називають, “грошове дерево”). Причому для кожного із трьох своє. Є і “Тещин язик” — обов’язкова квітка робочих приміщень, надто чоловічого колективу. Так жартують судмедексперти. А взагалі, жартувати намагаються часто. І знову обумовлюють це особливостями професії судмедексперта.
Словом, квітам у цій установі живеться непогано. Радують око зеленню та корисністю, як алое. До речі, стверджують, що кактуси ніяк не впливають на поглинання радіації від монітора комп’ютера. Самим квітам добре, однак людям від цього, як-то кажуть, не холодно і не гаряче. Єдине, що справді може впливати, — колір. Зелене завжди заспокоювало знервованих і надавало сили виснаженим.
