Якщо ви навчаєтеся на державній формі і не платите за опанування фаху, то не поспішайте називати своє навчання безкоштовним. Адже безкоштовної вищої освіти в Україні не існує, просто вартість вашого навчання оплачує держава і вона, зрозуміло, має право вимагати від вас відшкодування затрат.
Відносини між замовником (державою) і студентом регулюються законодавством, зокрема Законом про працевлаштування, де йдеться про те, що студент, який отримав вищу освіту завдяки держзамовленню, повинен відпрацювати за фахом мінімум три роки.
Начальник обласного відділу вищої освіти Наталія Савчук пояснила, що попри те, що таке положення існує, за його порушення досі ще нікого судовими позовами не карали. Причин цьому багато: відсутність вакансій за фахом, небажання іти на конфлікт тощо. Проте, якщо ви нині навчаєтеся на четвертому чи третьому курсі, то вам варто серйозно замислитися, адже на думку пані Савчук, незабаром це положення таки запрацює і тоді, при небажанні працювати за фахом, вам доведеться ой як не просто.
Функціонування системи держзамовлення підштовхує керівництво ВНЗів до обов’язкового працевлаштування своїх студентів-випускників, адже якщо студент не зможе влаштуватися за фахом, то на наступний рік міністерство зменшить квоту держзамовлення. Саме тому ВНЗи і застосовують свою нещадну зброю — примусове направлення випускників на працю в район, називаючи це стовідсотковим працевлаштуванням. В квітні-травні п’ятикурсники проходять процедуру розподілу і якщо випускник на розгляд комісії не представить відношення про працевлаштування за фахом у місті, його направляють в районне містечко, а то й село.
Високі чиновники освітньої галузі регіонального масштабу, з якими довелося поспілкуватися, запевняли, що боятися цього не варто. Мовляв, там, у глибокій провінції, не зацікавлені у наїзниках з обласного центру, бо своїх людей вистачає. Тому відкріплення звідти отримати неважко. І все ж були конфліктні випадки. Приміром, випускник музичного училища відмовився їхати на вакантне місце за направленням у Рокитне. Район і адміністрація училища продовжували наполягати на заміщення посади саме цим рівненським випускником. У результаті конфлікт довелося вирішувати на обласному рівні.
На жаль, зараз думки студентів направлені на дві важливі цілі: спершу як схитрити, щоб обійти приймальну комісію і потрапити у ВНЗ, потім як здихатися розподільчої комісії, щоб з того закладу вийти. Насправді система так званого обов’язкового чи стовідсоткового працевлаштування випускників спрацьовує тільки на користь ВНЗів, які отримують фіктивну підставу до необµрунтованого росту кількості студентів.
