Про ремонт у відділенні говорять вже більше десяти років. Йдеться не про якийсь косметичний марафет, а спеціальний, який дозволить підключити системи очищення води та три апарати гемодіалізу, які чекають на пацієнтів уже кілька років. За словами завідувача відділення Віктора Мартинюка, на ремонт потрібно близько мільйона гривень. Ці гроші мають бути передбачені в бюджеті. Віктор Мартинюк не став називати сумну статистику смертності своїх пацієнтів. Сказав, що повні дані з’являться на початку січня. Але зрозуміло, що йдеться не про три і навіть не десять чоловік. Летальних випадків значно більше. Якщо довіряти статистиці, то минулого року у відділенні померло десять таких хворих. Зараз на програмному гемодіалізі знаходиться 14 чоловік. Але важко сказати, чи є серед них хоча б одна людина, яка відвідувала сеанси цього року.
Депутат обласної ради, начальник управління охорони здоров’я облдержадміністрації Ярослав Маслій сподівається, що в бюджеті області на наступний рік вдасться закласти кошти на ремонт відділення детоксикації, але в якій кількості — невідомо. Каже, що умовах недостатнього фінансування медичної галузі області було б добре отримати їх хоча б половину. За словами пана Маслія, намагання залучити на ремонт спонсорські кошти виявилися марною справою.
І все ж, якщо ремонт у відділенні навіть і зроблять, це хоч і значно полегшить, проте все одно не вирішить основної проблеми хворих на хронічний гломеронефрит — високої смертності серед них. Їм просто на кілька років продовжать життя і то не всім. Адже під час сеансу гемодіалізу, коли організм хворого контактує з 180 літрами води, можна легко підхопити гепатит, і вилікуватися тоді дуже важко. Але кожен хворий, який живе за рахунок штучної нирки, мріє про пересадку донорської нирки. За операцію лише офіційно треба викласти не менше 10 тисяч доларів. До того ж, у двох центрах, у Києві та Донецьку, існують черги. Донорську нирку хворий може очікувати рік, а то й більше. За неофіційною інформацією, центри буквально окупували хворі громадяни з Ізраїлю та інших країн, які платять за операцію по п’ятдесят тисяч “зелених”, адже вдома така операція їм коштує удвічі дорожче. Але все-таки, кожен хворий повинен мати шанс. А з’явиться він лише тоді, коли на рівні обласної ради буде прийнято рішення про створення спеціального фонду, де б накопичувалися кошти на операції такого типу . Причому, до цього фонду кожен район повинен відраховувати внески в обов’язковому порядку.
Ще рік тому автор цих рядків навіть не мав уявлення про цю проблему. Але несподівано захворів тато дружини, фізично сильний чоловік, якому б іще жити та жити. Через півроку його не стало. Сім’я стикнулася із стіною нерозуміння і небажання допомогти в усіх інстанціях, куди тільки не зверталася, починаючи від голови облдержадміністрації і кандидата в народні депутати і закінчуючи людьми, які мають гроші. А він усе-таки мав шанси продовжувати жити і дуже цього хотів. Хочу, щоб подібна історія надалі не повторилася в жодній сім’ї.
