Правоохоронці замовили одяг, пошитий “зеками”

“Скільки тут працюю, жодного разу не бачив стільки поважних осіб на метр квадратний колонії… А працюю я тут, повірте, немало”, — висловився один із працівників Полицької виправної колонії посиленого режиму №76 після того, як очима провів останнього посадовця.

Причиною приїзду сюди представників влади та підприємств стала виставка-продаж, організована адміністрацією колонії. Експонатами виставки слугували різноманітні побутові та промислові вироби з дерева, каменю, тканини, металу. Усі вони зроблені руками засуджених шести колоній Рівненщини.

Щоб вижити, доводиться виробляти
Нині держава не здатна утримувати колонії на 100 відсотків, кажуть в управлінні Держдепартаменту з питань виконання покарань в області. Тому адміністрації доводиться шукати шляхи заробітку. Одним із них виступають промзони, в яких засуджені виготовляють продукцію. За умови стовідсоткового виконання роботи засуджений отримує заробітну плату 350 гривень. Після відрахувань з неї за комунальні послуги, харчування, проживання, збитків за виконавчими листами, “чистими” на особовий рахунок щомісяця припадає 80-85 гривень. За них засуджений може придбати, як каже адміністрація колонії, речі першої необхідності: конверт, папір, цигарки, продукти харчування.
— У Полицькій колонії, зокрема, працює швейний, деревообробний, каменеобробний цехи. У Городищенській — кузня, де засуджені (здебільшого на чималі терміни, або ж довічно — авт.) виковують непогані паркани, або ж, ось наприклад, мангал, — начальник відділу постачання та збуту Полицької колонії Сергій Стельмах вказує на металеву споруду чорного кольору. — Звичайно, у нас також є кузня, але вони виробляють кращі дива.
“Дивами”, які виготовляє спецконтингент Полицької колонії можна з упевненістю назвати декоративні вироби з дерева для побутового використання: канделябри, хлібниці, кухонні дошки, нарди. Не прийміть за рекламу, але ціни на них, та й, зрештою, на іншу продукцію, майже не “кусаються”. Мало хто з відвідувачів покинув виставку без якогось сувеніра. Продукцію замовляли і по телефону. Зокрема, обласні управління МНС, УМВС, прикордонна служба замовили комплекти армійського одягу.
До речі, цього результату й добивалися адміністрації колоній, коли створювали виставку, — привернути увагу громадськості до засуджених. Бо виготовити продукцію — це одне, а от збути її — набагато важче завдання. Раніше про “зеківську” продукцію дізнавалися одиниці. Але цього було недостатньо для реалізації всіх виробів. Тому обласне управління департаменту з питань виконання покарань вирішило вдатись до такого бізнесового ходу. І він дійсно спрацював. За словами начальника з виробництва Полицької колонії Михайла Голуба, замовлення на товари почали надходити з майже усіх районів та установ області.

У колонії — два десятки… студентів
Полицька виправна колонія посиленого режиму №76 (яка також називається колонією середнього рівня безпеки — авт.) знаходиться недалеко від Кузнецовська, у Володимирецькому районі. Здебільшого тут відбувають покарання особи, яким суд виніс вирок вперше, але за тяжкі злочини (до 15 років позбавлення волі). Нині тут 1080 в’язнів. За словами адміністрації, усі засуджені задіяні на виробництві. Тому ця колонія — одна з тих в області, яка має хоч і незначний, але прибуток.
Завжди у будь-якій подібній установі адміністрація не поділяє “злодійських законів” та намагається їх викорінити. Так відбувається і в Полицькій ВК. Наприклад, за цими неписаними тюремними канонами поважні, серед інших засуджених особи, — “блатні” — не мають права працювати. Усю роботу за них мають робити “мужики”. Проте кілька виховних застосувань, такі, як ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ПКТ (приміщення камерного типу), ДПК (дільниця посиленого контролю) примусять працювати навіть мертвого. У такому кам’яному мішку засуджений може знаходитись до трьох місяців. Ті, хто там побував, кажуть, що важко витримати не так фізично, як психологічно: навколо холодний бетон, камінні стіни, а єдине місце, де можна хоча б присісти або ж поспати — дерев’яні нари, які пристібаються до стіни о п’ятій ранку, а відстібаються назад аж о десятій вечора.
Після таких випробувань засуджений не зможе працювати лише тоді, коли втратить здоров’я. Тоді його помістять у медсанчастину (щось на зразок лікарні — авт.) видужувати. А далі — все повторюється знову.
З працевлаштуванням засуджених усе зрозуміло, а от щодо харчування існує кілька думок — адміністрації та, власне, колишніх та теперішніх засуджених. Проте і ті, й інші кажуть, що за минулий рік багато що змінилося на краще. І стосовно харчування (звісно, смаженої курки поки немає, але й тієї баланди з маленькою картоплиною, що плаває в ній, — також), і стосовно відкритості адміністрації до людей, які знаходяться за “зонівською” стіною, тобто, до нас. Якщо буквально рік тому, щоб дізнатись хоча б щось про життя в’язнів тієї чи іншої колонії, доводилось іти на хитрощі, то тепер адміністрація, зокрема, Полицької колонії, сама запитує, куди ви хочете піти та що побачити. Кухня — будь ласка. Промзона — звичайно. Бараки — які саме? ДІЗО — без проблем.
Крім того, як розповів старший інспектор відділу соціально-психологічної роботи колонії Леонід Кір’ях, окрім працевлаштування, у колонії в’язень може також здобути освіту — середню, професійно-технічну чи навіть вищу, навчаючись дистанційно. Нині тут приблизно 80 “школярів”, 350 “петеушників” та до 20 “студентів”.

Замість епілогу
Чомусь пригадав стару й добру приказку: “Від суми та від тюрми не зарікайся”. Тавро “ЗК” може назавжди причепитись навіть до того, хто просто був не в той час і не в тому місці. Як би не описувала усі “переваги” та досягнення утримання засуджених адміністрація колонії, краще туди не потрапляти. Тому що навіть павич, який сидить у золотій клітці, чорною заздрістю заздрить зачуханому горобцю, який може спокійно перелетіти не лише з дерева на дерево, але й полетіти геть, якщо забажає. А першому залишиться лише спостерігати за ним та за клітчастим небом угорі.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху