Симетричні тріщини на протилежних стінах, які рік у рік збільшуються, вогкість, якою просякнуті стіни — ось чим може “похвастати” споруда колишнього костьолу, а нині Рівненського залу камерної та органної музики.
Після засідання у міського голови вже три роки тому експертні комісії (із семи організацій) провели обстеження, склали акти, згідно з якими “зовнішні повздовжні стіни в осях “2-2”, “3-3” мають вертикальні тріщини, що розвиваються від карниза до відмостки… Після виконання робіт з реконструкції будівлі в 1990 році у підвальній частині неодноразово відмічалося затоплення від діючих водонесучих мереж… особливо тих, що проходять по вул.Гоголя (на сьогодні знаходяться в аварійному стані)…”. І це тоді, як згідно з протоколом засідання містобудівельної ради у 1993 році споруду вирішено вважати пам’ятником архітектури місцевого значення.
Словом, говорилося багато. Та от тільки безрезультатно. Через чвари, кому належить зал камерної та органної музики — місту чи області — і досі актуальна тема.
Й донині, як повідомила директор залу камерної та органної музики Світлана Дмитренко, грошей на будівельні роботи не виділено. Працівники культури спромоглися лише почистити та настроїти орган, звучання якого свого часу приїздили послухати з Польщі та Чехії.
Ось і знову він вітає учасників та гостей Першого міжнародного фестивалю органної музики “Світ дивовижного органа”. Дай Боже, щоб незалатані тріщини старовинної душі залу витримали…
Про що мовчить органний зал?
Так називалася стаття про критичний стан будівлі органного залу, що друкувалася торік у нашій газеті. В ній, зокрема, йшлося: якщо вчасно не відремонтувати фундамент залу камерної та органної музики, одна з найвидатніших музичних пам’яток Рівненщини розколеться навпіл.
Поділитися:
