Прибутковий неврожай

Щоб вирощування та збут овочів стали прибутковою справою, треба дочекатися неврожаю. Парадокс, але правда — запевняють місцеві фермери. Вже котрий рік через високу врожайність, а відповідно і перенасичення ринку овочами, останні продають за безцінь. Та головна проблема рівненських сільгоспвиробників навіть не це — продавати нема кому…

За даними Держкомстату, індекс обсягу виробництва сільськогосподарської продукції на Рівненщині за січень-травень 2009 року склав 100 відсотків, тобто на рівні минулого року. Однак уже на початку цьогорічних посівних робіт було помітно, що значна частина сільського населення скоротила площу під вирощування овочів. На відміну від фермерських господарств.
Деякі фермери навіть збільшили кількість “овочевих” площ. А тепер задаються питанням, куди ж потім це все діти і як вигідніше продати. Цим самим повторюють свою минулорічну помилку, коли через перевиробництво ціни на продукцію були вкрай низькими, що, в свою чергу, призвело до роботи у збиток багатьох господарств. Єдиним виходом у цій ситуації для фермерів могло би стати розширення ринків збуту. А де їх взяти, якщо навіть в області місцевих виробників ігнорують?
Нині на Рівненщині чотири потужних фермерських господарства, розповідає голова Рівненської обласної Асоціації фермерів Дмитро УКРАЇНЕЦЬ.
— Вони своєю продукцією можуть повністю забезпечити потребу міста Рівного, як жителів, так і різні установи, овочевою продукцією, — констатує пан Українець.
Але, незважаючи на цей факт, більшість з них якраз у Рівному і області овочі не збувають.
— Головна проблема для нас на сьогодні — вийти на ринок, — нарікає голова фермерського господарства “Родинне” (Гощанський район) Валентина ЛЕЛЮХ. — Минулого року ми возили картоплю, буряк, моркву до столиці — там і продавали. Хотіли також співпрацювати з Рівненською обласною лікарнею, та ця “територія” була вже зайнята. Цьогоріч з ними є певні домовленості, але це ще в перспективі…
Одним із столичних покупців гощанських фермерів були тамтешні супермаркети. Однак пані Валентина каже: їм збувати продукцію було найбільш невигідно.
— Супермаркети ставлять нас у дуже незручні договірні умови. До прикладу, для перерахунку коштів за продукцію визначали термін у 18 днів. Ми товар привезли, а грошей за нього чекаємо майже три тижні… Де тут візьмеш обігові кошти?
Про проблеми із супермаркетами говорить і голова фермерського господарства “Лілія” (Острозький район) Олександр КАЛЮЖНИЙ. Минулого року вони теж планували співпрацювати з місцевими маркетами. Втім, “завадила анархія з цінами”. Щоб збувати їм продукцію, фермери стояли в черзі. Тому щастило збути продукцію тільки тим, хто продавав її майже за безцінь…
У зв’язку із цим, зауважує пан Калюжний, ще одна проблема №1 — в Україні не проводиться моніторинг ринків збуту сільгосппродукції.
— Якщо порівняти з Польщею, наприклад, — порівнює він, — то там аграрний сектор постійно вивчається, там більше гнучка система збуту овочевої продукції.
Ще одним ринком збуту в області для місцевих виробників може стати тендерна закупівля. Але ця ніша практично всюди зайнята, зазначає голова фермерського господарства “Влада” (Млинівський район) Олександр РОМАНЧУК.
Що ж до цінової політики на ринку овочів, фермери заспокоюють себе: ціни будуть вищі за минулорічні. Занадто багато “сприятливих” факторів для цього: зростання вартості насіння, міндобрив, тієї ж заробітної плати…
Хоча тут реальніше звучать сумні слова пана Романчука: “Щоб були прийнятні ціни на овочі — треба, щоб не вродило”. . .

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху