Притулок для бомжів ліквідують

Бомжі з рівненського притулку на початку весни можуть опинитися на вулиці. Річ у тому, що згідно з розпорядженням голови обласної держадміністрації №6 від 4 січня ц.р. пройде реорганізація Рівненського обласного територіального центру допомоги інвалідам, пенсіонерам та іншим незахищеним верствам населення й обласного притулку для тимчасового проживання та реабілітації осіб, які не мають житла. Натомість буде створено обласний центр соціальної, медичної, професійної реабілітації інвалідів та інших найбільш незахищених верств з розміщенням у с.Олександрії Рівненського району на базі санаторію-профілакторію "Над Горинню". Як стверджують у дирекції поки ще діючого притулку, згадана реорганізація передбачає скорочення теперішнього штату — а це 26 працівників — до 12-ти чоловік. Де опиняться решта чотирнадцять, і хто потрапить до "чорного" списку, залишається щоденною болючою проблемою для усього персоналу. Варто зауважити, що в однієї із співробітниць притулку — дитина-інвалід. А згідно з законодавством, працівника, у котрого є дитина-інвалід до 16-ти років, не мають права позбавити робочого місця. Або ж такій людині надається право вибору з кількох запропонованих вакансій. Поки що і це залишається, образно кажучи, поза межами досяжного. Словом, персонал притулку поступово підходить до шокового підйому.

Окрім вищезгаданого, дирекцію притулку попередили про припинення фінансування, окрім проплат заробітної платні. А це, зокрема, означає, що з дня на день бомжів не буде чим годувати. Поки що на складі закладу, за словами в.о. директора Івана Гарсії, на перший час деякі запаси продуктів ще є. Скажімо, картоплю вирощували на території закладу, правда, свого урожаю недостатньо — співробітники притулку самі доносять: хто мішок, хто два. Та й самі жильці-бомжі час від часу підробляють на шматок хліба. І все ж…
Мешканці притулку проінформовані про їхню долю на перспективу. І, по правді кажучи, в їхньому середовищі назріває обурення-протест з цілковитим усвідомленням ситуації, коли вони вкотре опиняться “за бортом”. Здавалося б, в якийсь момент життя цей контингент схопився за рятівний круг, та море байдужості в силу чиїхось інтересів тягне знову донизу.
Ось думки жильців притулку щодо передислокації в Олександрію.
Максим Слепков, 47 років: “У пошуках роботи нам все одно доведеться повертатися до Рівного. А в такому випадку щоденні поїздки туди-сюди призведуть до осідання знову ж таки у місті. Отже, ми повернемося туди, звідки прийшли — у підвали”.
Володимир Сизенко, 42 роки: “Відсутність заробити на шматок хліба змусить мене — що й гріха таїти — йти красти. А що ж, по-вашому, мені залишиться робити?!”
Олександр Виноградов, 52 роки: “У мене відморожені руки й ноги. Якби не щоденна допомога оточуючих, про порятунок мова і не йшла б. А от робітник з мене, як бачите, вже ніякий…”
Та питання про розташування притулку для бомжів ще остаточно не вирішене. Бо є ще одна версія (поки що на рівні чуток), що в притулку хочуть створити реабілітаційний центр для дітей-інвалідів. Щодо останнього, то його розташування також планувалося в Олександрії. Та після довгих переговорів членів громадської організації “Асоціація батьків дітей з особливими потребами” з місцевою владою, й переконливих запевнень, що така ідея цілковитий абсурд, справедливість восторжествувала на користь перших.
Отож, проблема лишається не вирішеною. І сьогодні вона вже кратна двом. Притулку для бомжів залишилося прожити до березня. А наразі будемо простежувати, як вирішується проблема…

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху