П’ятнадцять років з бездоганним “РЕНОМЕ”

Кілька тижнів тому відома і одна з найбільших у Рівному компанія “РЕНОМЕ” відсвяткувала п’ятнадцяту річницю від дня свого створення. За цей час фірмі та її керівництву довелося пережити і грошову реформу, і суттєвий економічний спад у державі, однак попри всі перипетії компанія лише набирала обертів. Нині “РЕНОМЕ” — це холдинг, що об’єднує п’ять різнопланових успішних бізнесів: “РЕНОМЕ-Смарт”, “РЕНОМЕ-Євробуд”, “РЕНОМЕ-Партнер”, ВАТ “Рівнериба” та “РЕНОМЕ-Комфорт”. Про те, з чого і як створювалась фірма, розмова із засновниками компанії Віктором Матчуком та Анатолієм Кричильським.

— Розкажіть, будь ласка, з чого починалося “РЕНОМЕ”? Що було спочатку?
Віктор Матчук: Спочатку був комп’ютер. Не було ані великих капіталів, ані зовнішніх інвестицій, — лише бажання працювати. Зібралося кілька тоді ще “чубатих”, ще не сивих, авантюрних і майже молодих людей, яким хотілося чогось добитися у житті нормальною чесною, нехай і важкою працею. Це й був наш основний капітал. “РЕНОМЕ” почалося із фірми “Восток-програма”, яка займалася головним чином комплектуванням комп’ютерів та написанням програм. Мої близькі відмовляли мене від бажання створити власний бізнес, бо ж на радіозаводі я мав певну посаду і твердий оклад. Краще синиця в руці, аніж журавель у небі — ви ж знаєте цей стандартний набір аргументів. Але хотілося реалізуватись, хай навіть у чомусь і ризикуючи. Ось ми і створили власну фірму, яка відрізнялася від решти подібних (яких на той час існувало немало) тим, що прибуток, хай який він був маленький, ніколи не розбирався по кишенях, а реінвестувався — знову вкладався у розвиток, у завтрашній день компанії. Так було тоді, і цей принцип зберігається донині. Власне це принцип здорової побудови бізнесу, до якої ми йшли інтуїтивно. Ну не можна сьогодні все розіпхати по кишенях, пропити-прогуляти, а завтра знову починати з нуля? Так складно було починати з нуля. І тому не хотілося знову через рік повертатися до того ж самого. Нехай краще у кишенях ще трохи погуляє вітер, але вже наступний рік ми розпочнемо не з нуля, а з певного рівня. Саме такий підхід до бізнесу і зробив те, що ми маємо сьогодні. Джерелом зростання фірми ніколи не були ризиковані й надприбуткові операції з нафтою, бензином, векселями, взаємозаліками, експортом металів, відшкодуванням ПДВ тощо. “РЕНОМЕ” — звичайний, важкий і не суперрентабельний бізнес.
— Спочатку було програмування, а що стало наступним кроком?
Анатолій Кричильський: Ну не зовсім програмування. Із 1990 року починаючи, ми ніколи не займалися спекуляцією у тому сенсі, як це слово вживалося: ми ніколи не купували щось і не перепродували це згодом. Ми купували комплектуючі, а потім збирали техніку. Навіть мені та Віктору довелося самим складати комп’ютери…
Віктор Матчук: Щасливий час був… Коли з нічого раптом виходить щось, і воно працює…
Анатолій Кричильський: Крім цього ми виготовляли програмний продукт, зокрема для ведення бухгалтерського обліку. Перший наш великий проект — паспортна система для ОВІРу.
Віктор Матчук: Це, здається, уже був 1995 рік…
Анатолій Кричильський: Так. Спочатку це був локальний проект, згодом ми вийшли за межі області. Нині це програмне забезпечення стоїть у всіх українських консульствах по всьому світі. Я можу особисто це підтвердити, бо мав нагоду бачити цю програму принаймні у двох послів — так і написано: програмний комплекс РЕНОМЕ.
— Тобто власну справу ви почали з друзями?
Віктор Матчук: Тільки так. Як на мене, то у бізнесі одному взагалі немає що робити. Комфортно, коли знаєш, що є з ким поділитися радістю, а в скрутні хвилини є плече, об яке можна обпертися. Це не пусті слова — це правда. Бо щодня буває і радість, і неуспіх. І якщо якісь неприємності розділити на двох, вони вже ніби й меншими видаються. А як на трьох, чотирьох, то вже взагалі нічого горювати та перейматися — треба працювати.
— А як же народні приказки про те, що з друзями краще бізнес не вести?
Анатолій Кричильський: Я не знаю, хто так каже, але наша команда довела протилежне. Чесно кажучи, вже не раз думав, що саме об’єднує нас, таких різних людей. І знайшов одну спільну рису — порядність. Ну і звісно, ми впевнені один в одному й переконані, що ніхто нікого не підставить. Скільки вже бувало і напружених ситуацій, і веселих, але ми були й будемо переконані: навіть коли і трапиться якась скрута, то як мінімум — жоден з нас не відвернеться, а як максимум — зробить усе можливе, щоб допомогти.
Віктор Матчук: Що це за постановка питання: бізнес з друзями робити не можна? З ким же тоді його робити? З ворогами? Тоді не треба навіть задаватися питанням: встромить він ножа в спину чи ні. Це буде лише питання часу, ну і місця, куди саме він поцілить. Як на мене, працювати варто лише з друзями. Кажуть, щоправда: не позичай другові гроші, бо наживеш собі ворога. Але і цей постулат не зовсім правильний: другові не треба позичати гроші, другові треба допомагати, не чекаючи подяки чи повернення.
— Як же сформувалася керівна команда фірми?
Віктор Матчук: За великим рахунком, стихійно. П’ять чоловік, які нині складають раду правління “РЕНОМЕ” — люди кардинально різні. Але, як на мене, це і добре. Якби ми були всі однакові — то працювати разом не змогли би. Це як у космічному кораблі: астронавтів підбирають за сумісністю, бо якби вони були однакові, то навіть у космосі, у невагомості повісилися б.
Анатолій Кричильський: Нещодавно у нас працювали фахівці з оцінки персоналу, і ця незалежна експертиза зробила висновок, що ми з Віктором ідеально доповнюємо один одного.
Віктор Матчук: Усі ми різні — і за характером, і за способом ведення бізнесу — хтось тихий, хтось буйний, хтось генерує ідеї, хтось їх реалізовує. Те, що в одного виражено сильно, у другого — в зародковому стані й уже, мабуть, ніколи не розвинеться. Що ж стосується підбору топ-менеджерів, то основна умова нашої співпраці: їх бачення бізнесу повинне хоча б у загальних рисах співпадати з нашою філософією. “РЕНОМЕ” цікавить заробляння грошей — і це природно, фірма для цього існує — але ці гроші повинні прийти чесно, а не шляхом афер та обдурювань. “РЕНОМЕ” працюватиме і через рік, і через десять (можливо, нас уже не буде, а фірма залишиться), тому ми повинні вести бізнес таким чином, щоб сміливо дивитись в очі всім, з ким маємо справу. Тому, якщо люди готові заробляти гроші і при цьому вести бізнес чесно, нам з цими людьми по дорозі. А вже як ми будемо співпрацювати, залежить від здібностей кожної окремої людини.
— У списку цінностей “РЕНОМЕ” окрім порядності і чесності, що ще?
Віктор Матчук: А хіба цього мало? Насправді це великий тягар. Можливо, ви не пам’ятаєте, але на початку 90-х років синонімом слова “бізнес” були слова “обдурити”, “ошукати”. У людей створювався стереотип, що гроші можна заробляти лише на обмані: купив за гривню, продав за десять. У тій ситуації не піти за такими уявленнями людей було достатньо складно, але для нас — принципово.
— Мабуть, ці 15 років не були легкими. Що ж допомогло вам не просто вижити, а й перетворитися на лідерів ринку? Ця виняткова чесність і порядність?
Віктор Матчук: Завдяки цьому підходу, на жаль, можна було тільки вмерти у нашому бізнесі. Основну роль зіграла ідея диверсифікації, запропонована Анатолієм. Для того, щоб звести до мінімуму ризики, Анатолій запропонував (вважаю, це була знахідка для нас) розвивати паралельно кілька напрямків, не пов’язаних між собою. Тоді неуспіх у одному створював би проблеми, звісно, але не призводив до краху справи у цілому.
Анатолій Кричильський: Власне диверсифікація може бути різною — і горизонтально скерованою, і вертикально. Якщо для прикладу взяти виробництво хліба: можна вирощувати зерно, потім створити комбінат, який із зерна виготовлятиме муку, потім відкрити пекарню. Тобто створити ланцюжок, де кінцевий продукт одного підприємства буде сировиною для наступного. Ми ж коли почали диверсифікувати бізнеси, то свідомо робили це у настільки різних напрямках, щоб у випадку проблем на одному ринку це жодним чином не зачіпало інші ринки та інші напрямки роботи.
— Коли ви створювали компанію, напевно пестували її, немов дитину, тепер же, коли фірма розрослася, знов таки напрошується аналогія: діти виросли, розбіглися, відокремилися в окремі частини холдингу. Чи не відчуваєте, що ваше “дітище” трохи виходить з-під контролю?
Віктор Матчук: Якщо проводити аналогію з дітьми, то їм потрібно давати самостійність, інакше вони просто зупиняються у своєму розвитку. Природно, що рівень контролю за дитиною у два рочки і у дванадцять — різний. Коли дитя виростає, його принижує занадто жорсткий контроль. Якщо вчасно не зробити крок назустріч і не підтримати ініціативу, то в результаті ми й ініціативу загубимо, і дитину втратимо. Той факт, що ми перейшли на холдингову структуру, абсолютно виправданий, бо на фірмі, де працює шість чоловік, потрібна одна схема управління, і зовсім інша — там, де працює 600. Тож ми сподіваємося, що ніхто далеко від нас не “розбіжиться”, бо все-таки є речі, які нас тримають разом: — корпоративна культура, єдиний центр управління. Але такий підхід розв’язує руки амбітним керівникам окремих бізнесів для кращої самореалізації. Нині по кожному видно, чого він, власне кажучи, вартий.
— Як вам працюється зараз, з новою владою, яка декларувала максимальну підтримку бізнесу?
Віктор Матчук: Ви маєте на увазі загальнодержавну чи місцеву владу? Бо це абсолютно різні речі. Бо в цілому у державі мова йде про підтримку бізнесу, уряд проводить зустрічі з підприємцями, розробляє якісь спільні програми, заохочує бізнесменів подавати власне бачення, власну ініціативу для того, щоб ці ідеї у вигляді законопроектів фракція “Наша Україна” просувала у парламент. На загальнодержавному рівні робляться правильні кроки. А те, що робиться у нас на місці… Коли голова облдержадміністрації хоче когось образити, то не знаходить брутальнішого слова, аніж назвати його мільйонером. Якщо при старій владі більше 70 відсотків всіх обсягів нашої компанії здійснювались за межами Рівненської області, то, боюся, за результатами цього року, цей показник сягне 90 відсотків. Тут зона несприятлива для підприємництва.
— Складається враження, що заробляти гроші — це кримінал, бо слово “бізнесмен” прирівнюється до слова “олігарх”, а відтак — злочинець..
Віктор Матчук: Так. І ми ще говоримо про створення сприятливо інвестиційного клімату! Хіба людина, яка має гроші, понесе їх у регіон, де найвищий представник влади лається словом “мільйонер”? Я переконаний, що владі нині треба кланятися кожному підприємцю в пояс. Якщо це малий бізнес, він забезпечує сам себе і не розраховує на підтримку держави, не йде із простягнутою рукою. Середній бізнес дбає не лише про себе, а й створює робочі місця, тобто ще не одну сім’ю знімає з відповідальності держави. Мало того, він ще й платить податки, за рахунок яких утримується і сама влада. А хтось створив тисячу робочих місць — і це те, з чого за кордоном роблять ікону — великий платник податків, який наповнює бюджет і утримує весь державний апарат, аж до двірника, що замітає подвір’я адміністрації.
— Чи плануєте ви і далі розширяти напрямки роботи компанії?
Анатолій Кричильський: Звичайно. У бізнесі варто лише зупинитися, і ти вже відстав.
Віктор Матчук: Сказати б, помер.
Анатолій Кричильський: Зупинки допускати не можна. Тому ми постійно прямуємо вперед. Поки давайте не будемо говорити про якісь гіпотетичні плани, котрі не мають практичного втілення, — а раптом щось не вийде, а ми наперед похвалимося. Ми розвиватимемо й існуючі напрямки, і створюватимемо нові підприємства.
Віктор Матчук: Час від часу мене родичі запитують: коли ти вже заспокоїшся, коли втихомиришся? Але життя таке, що заспокоїтися — це розкіш. Часом думаю, я б втихомирився, так Анатолій не дасть. А він би і сам час від часу втихомирився, то я його підбурюю.
— Здається, англійці кажуть, що ведення бізнесу — немов їзда на велосипеді: поки крутиш педалі, доти у сідлі, а як зупиняєшся — одразу падаєш.
Віктор Матчук: Дуже, до речі, вдала алегорія. Бізнес — це вельми нестійка рівновага. Хочеш бути першим — постійно рухайся вперед.
Анатолій Кричильський: Тому обіцяти можу сміливо: ви ще не раз почуєте про РЕНОМЕ.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху