– Мене відразу прийняли інженером відділу обліку газу. Що було найважче? Мабуть, як для кожного молодого спеціаліста – вивчити специфіку галузі, адаптуватися. Тоді все було інакше, ще на великих рахівницях рахували. Не було комп’ютерів і ми в телефонному режимі збирали добові обсяги споживання газу. Все писали в журналах, виводили споживання за місяць, все в ручному режимі. Нам надходили ліміти по кожному споживачеві. Ми робили контроль, щоб не було переборів лімітів, бо в такому випадку виставляли штрафні санкції. Про замовлену потужність ніхто і не думав. Завдання Мінекономіки доводили по телетайпу. Ми теж вчилися працювати по телетайпу, щоб передавати зведення в диспетчерську.
Зараз змінилося все. Не лише специфіка роботи, а й умови праці. І ці зміни в кращу сторону. Комп’ютеризовано всі процеси, заведено зручні програми. У березні минулого року газовий ринок України повністю перейшов на добове балансування. Тобто нині потрібно максимально точно спрогнозувати обсяги споживання газу. Звісно, спочатку все невідоме трохи лякає. Але і це ми освоїли. У загальному робота, як і колись, зводиться до балансу газу, але на значно вищому рівні. Тобто зараз наше завдання – максимально точно провести розрахунки щодо планового споживання газу відповідно до температури зовнішнього повітря і до багатьох інших показників, щоб звести до мінімуму втрати.
Наталія Йосипівна переконана, при бажанні людина може досконало оволодіти професією. Неабияку роль у житті кожного відіграють наставники та люди, які готові в будь-яку хвилину підказати, допомогти порадою та власним прикладом.
– Звичайно, що таких людей у моєму житті було не мало. Впродовж десятиліть взірцем для мене є наш голова правління Петро Андрійович Дубас, з яким ми практично одночасно прийшли на роботу і працюємо всі ці роки. Я завжди прислухаюся до його порад і вважаю його дуже хорошим та мудрим керівником. Професія, яку я обрала, це моє життя. Іншої я не знаю і пишаюся тим, що всі ці роки належу до когорти газовиків, виконую разом із ними важливі завдання і є частиною високопрофесійного колективу.
А ще Наталія Йосипівна вважає себе цілком щасливою жінкою. Бо за всі ці роки живе в гармонії: займається улюбленою професією, працює в чудовому колективі, реалізувала себе як хороша дружина, турботлива мама, і мудра бабуся і дякує Богу, що спрямував її саме таким життєвим шляхом.
