– Майстер, – запитав якось учень, – чому існують труднощі, які заважають досягненню мети, збивають з вибраного шляху і намагаються змусити визнати свою слабкість?
– Те, що ти називаєш труднощами – насправді частина твоєї мети. Перестань з цим боротися. Але візьми до уваги коли вибираєш шлях. Уяви, що ти стріляєш з лука. Мішень далеко, і ти не бачиш її, оскільки на землю опустився густий ранковий туман. Хіба ти борешся з туманом?
Ні, ти чекаєш, коли подує вітер і туман розсіється. Тепер мішень видно, але вітер здуває стрілу. Хіба ти борешся з вітром? Ні, ти визначаєш його напрямок і робиш поправку, стріляючи під іншим кутом. Твій лук важкий та тугий, у тебе не вистачає сил натягти тятиву. Хіба ти борешся з луком? Ні, ти тренуєш м’язи, аби пускати стрілу з кожним разом далі.
– Але ж є люди, які стріляють з легкого і гнучкого лука в ясну, безвітряну погоду. Чому ж лише мій постріл зустрічає стільки перепон на своєму шляху?
– Ніколи не дивися на інших, – посміхнувся вчитель. – У кожного свій лук, своя мішень і свій час для постріла. Одні визначають своєю метою влучний постріл, інші – можливість навчитися стріляти.
І ще хочу тобі відкрити таємницю:) Туман не опускається на землю, аби завадити твоєму пострілу, вітер не починає дути, щоб збити твою стрілу, а тугий лук створений не для того, щоб ти відчував свою слабкість. Все це існує саме по собі. Це ти вирішив, що зможеш в таких умовах точно влучити в ціль. Тому, або перестань жалітися на труднощі і починай стріляти, або приборкай свою гординю і вибери легшу мішень – по якій можна стріляти в упор.
