Для рівнян 12 лютого — скорботна дата. Рік тому у цей день після важкої та тривалої хвороби пішов з життя міський голова Рівного Віктор Чайка. Його серце зупинилося у польському місті Ополє. Він прямував до Німеччини продовжити курс лікування. Щоб віддати данину пам’яті людині, яку називали батьком та душею Рівного, у місті відкрили та освятили меморіальну дошку.
У сучасному Рівному складно знайти місця, до яких би не доклав руки Віктор Чайка. Це і стадіон “Мототрек” — одна з головних візитівок міста. Його реконструкцію відповідно до світових вимог завершили влітку 1983-го. Було впорядковано й вулицю Набережну. Замість чагарників і боліт там з’явились стадіон, парк і кафе. А в 1999-му, після тривалої порожнечі, на майдані Незалежності з’являється монумент Кобзаря. Поміж тим — гідропарк, ремонти вулиць і фасадів, купівля асфальтного заводу, спорудження нової поліклініки і запуск сучасних ТЕЦ. І вже в останні роки життя, як ствердження величної історії Рівного — побудова архітектурної композиції із пам’ятником княгині Марії Рівненській-Несвицькій. Ще одну мрію Віктора Чайки рівняни втілили вже без нього. Але саме в пам’ять про улюбленого міського голову у центрі міста знову заквітли троянди.
Турботливе обличчя Віктора Чайки на фасаді будинку №3 на вулиці Короленка, де він мешкав, — лише маленька частина вдячності рівнян. Поділитися спогадами про колишнього мера прийшли його рідні, друзі, сусіди, перші особи міста та області, вдячні рівняни.
— Я знав Віктора Анатолійовича понад тридцять років. Він завжди був для мене взірцем: як професіонал свої справи і як порядна людина, — розповів заступник голови Рівненської обласної ради Валентин КРОКА. — У цей скорботний день я хочу побажати усім рівнянам, щоб Віктор Чайка — людина, яка так багато зробила для нашого міста, завжди був у наших серцях. А нинішньому міському голові Рівного Володимиру Хомку — продовжити його добрі починання.
— Він був людиною суворої вдачі, але водночас дуже добрим та щирим, — пригадує сусідка сім’ї Чайок Надія ВОРОЖКО. — Хоч і займав високу посаду, ніколи не цурався спілкуватися зі звичайними людьми. Пригадую, коли навесні потрібно було щось у дворі пофарбувати, прибрати чи дерева посадити, він завжди працював пліч-о-пліч з нами. Любили ми в погожі дні й пісні поспівати у дворі. Улюбленою Віктора Анатолійовича була “Городские цветы”.
Після освячення меморіальної дошки процесія вирушила на кладовище “Нове”, де поклала квіти на могилу Віктора Чайки.
![]()


