Повномасштабна війна – несправедлива, але жорстока, увірвалася в наше місто, як і повсюдно, чотири роки тому – близько 5 ранку 2022 року. І примусила усіх нас докорінно змінити наше життя, для когось – залишити рідний дім, комусь – стати до оборони рідного краю, для когось – стати волонтером. Або просто підтримувати рідну армію усіма можливими силами.
І цей нервово-впертий ритм життя, який запанував з перших днів вторгнення, аритмічно пульсує у Рівному до цього часу.
Волонтерство як традиція
Рівне та Рівненщина активно брали участь в обороні України від самого початку російської агресії – з 2014 року. Чимало наших земляків взяли в руки зброю, чимало – стали волонтерами. І з перших днів багато наших співвітчизників зайняли чергу біля військкоматів (територіальних центрів комплектування), чимало, з першого ж дня, взялися підтримувати армію – в місті одразу відкрили волонтерський штаб. І так триває до нинішніх днів – волонтери усіма силами збирають на потреби армії, закриваючи потреби, допомагаючи і мотивуючи інших у цивільному житті не бути байдужими.
Стійкість у повсякденному житті
Місто здригнулося від перших вибухів на другий день повномасштабної агресії – 25 лютого. Перші влучання припали на наш аеропорт. Це був тільки початок – скільки ще атак чекало наше місто попереду! Однак, чимало з них відбила наша ППО, деякі таки влучили у ціль – рівняни навчилися жити, орієнтуючись на графіки відключення світла. Та попри це, рівняни не опустили рук: продовжили навчати і навчатися, лікувати, будувати, ремонтувати, кохати, народжувати та народжуватися! Рівне із перших днів війни затято залишається собою – сильним, самобутнім, гонорово-незламним.
Герої поруч з нами
Скільки епітетів вигадали щодо тих, хто боронить і нашу країну, і наше місто! Не повторюючи ці порівняння, які давно стали штампами, можна з упевненістю сказати – це справжні Герої, які долають нелюдські обставини, аби тут, на іншій території, могли проживати у більш-менш мирному ритмі.
І зустріти їх дуже просто – на наших вулицях, у нашому транспорті. Або на майдані Незалежності – на портретах наших земляків, які віддали за нашу країну найдорожче – власне життя…
Війна триває. Але ми продовжуємо робити те, чого від нас не очікував ні ворог, ні деякі інші країни – боротися, стояти на своєму. І просто жити… Попри усі загрози і виклики!
