Перед входом у зоопарк можна було спостерігати вже досить незвичну, але дуже приємну для працівників ZOO картину: чергу біля кас!
З нами у компанії було декілька киян, які вперше відвідували рівненський звіринець. Рівненський зоопарк (навіть у порівнянні з відомими їм Київським та Харківським) справив на них дуже приємне враження своєю охайністю, просторою територією і великою колекцією тварин, серед яких є досить багато рідкісних та екзотичних.
Особливо сподобались і приємно здивували великі нові вольєри з амурськими тиграми та полярними вовками. І мила мордочка єнота-полоскуна, і грайливі сурікати, і можливість доторкнутись та погладити, і трішки почастувати смачненьким овечок, кіз, верблюдів, коней, поні – все це викликало море позитивних емоцій у всіх.
Більшість звірів виглядали чистенькими, доглянутими та вгодованими (за винятком хіба що замурзаних свиней, так на те вони і свині, щоб бути у багнюці!).
А що ж відносно “страшилок” у назві статті про “мертвих” черепах та “опудал” звірів, запитаєте Ви? Вони також були у зоопарку, але саме в “лапках”. День був майже літнім, а перед тим було прохолодно, і тому багато звірів, птахів та плазунів з неприхованим задоволенням нерухомо ніжились, можливо, в останніх теплих сонячних променях. І при цьому майже не реагували на відвідувачів і виглядали неначе неживі, тобто майже як гарно зроблені опудала… А от про пластмасових птахів – дочитайте до кінця))
Черга біля кас зоопарку.
Ознаки осені. А день ясний та теплий.
«Бандити-бегемоти» на вході: «Не тупи, хватай не спідницю, а сумочку!»
«Мертві» черепахи. Ми їх навіть не відразу помітили на камінні, настільки вони нерухомо лежали на сонечку. І зверніть увагу: одна з черепах праворуч лежить на іншій більшій черепасі.
«Я на солнышке лежу – и… ничем не шевелю!» Черепаха настільки задоволена теплом, що мало не муркотить…; все, що є, повисовувала якнайдалі з панциря на сонечко.
Пелікани теж загоряють. І досить уміло: одні підставили спини, а інший – крила та живіт.
Святковий марш пеліканів перед «трибуною» – хоч честь віддавай! Усі ідуть чітко нога в ногу, тільки останній трішки збився.
Один із сурікатів прикинувся мертвим (це в них така реакція на велику кількість відвідувачів, як на ворогів, від яких неможливо сховатись).
А інший сурікат – на варті.
Дуель поглядів: “Все! Йдемо – все рівно програєш! (Очевидно, суріката зацікавили і загіпнотизували темні окуляри).
Стрибок лемура.
Лелекова «ферма» (в кадрі звичайні лелеки, чорний лелека та журавлі–красавки).
«Подумаєш, ноги від шиї! А я – все ж яскравіший!» (Журавель-красавка та півень).
Вівцям… «все возрасты покорны».
Шановне «свинство» (…а четвертий малесенький причепився ззаду). В’єтнамські свині.
«Царська» сім’я ніжиться на сонечку.
Ще одна любителька тепла – рись (лежить нерухомо, тільки вухом повела на звук фотокамери).
Новий вид – триглавий копібар. Прямо «розум, честь і совість» амазонії. (Копібари скупчились на маленькій сонячній галявинці і гріються).
“Давай домовимось: ти на мене не плюєш, а я тобі – яблуко!” (Одногорбий верблюд).
Двогорба красуня.
За свіжу травичку можна і шию викрутити. (Коні Пржевальського).
Типовий Телець, хоч картину з нього малюй! Так художньо лежить! (Худоба Ватусі).
Худоба шотландська (точніше, рудо-кудлато-шотландська).
«Долетить, чи не долетить!?» (Антилопа Нільгау слідкує за польотом шматка яблука, який їй тільки що кинули).
Електропастух для мавп-капуцинів (чи, можливо, від занадто активних відвідувачів?).
«Рятуйте! Хулігани голів позбавляють! Поверніть в РІО, поки ще живі!» (Жовто-блакитні папуги ара – майже національний український птах).
Діалог: – Ось, бери приклад, як треба чоловіка шанувати!
– Що – в чоловіка бліх вишукувати..? Навіщо мені чоловік з блохами! (Павіани займаються улюбленою справою…)
«Невже це лама? До чого худобину довели!» (Страус ему в вольєрі лам).
«Ну, ви мене розсмішили! Переплутали страуса з ламою! Я валяюсь!» (Справжня лама).
Біла полярна сова відверто куняє. Аби не впала часом…
А пугач теж спить, але з відкритими очима…
Один орел не дрімає, а пильно за всім спостерігає.
Ему зблизька (було трішки боязко, оскільки відстань до страуса була близько 60-70 см, тобто в зоні «досяжності» його міцного дзьоба…, довелось відволікати яблуком в лівій руці).
І серед коней бувають блондинки з блакитними очима (і це не фотошоп – усе натуральне!)
«Як приємно!» (такий ніжний дотик, аж очі примружила!)
І де ж той сервал?
«От недотепи! Хіба буду я в сонячний день в темній хатинці лежати!» (Сервал спить на сонячній галявинці).
Це зовсім не прикраса, а живий леопард, який ніжиться на даху будиночка.
Солодка сонна парочка (плямистй і чорний леопарди сплять на пеньках, неначе коти).
Плямистий леопард у повній красі.
І, напевно, найкрасивіший та наймогутніший хижак зоопарку – амурський тигр в новому просторому вольєрі (неначе в дикому лісі).
А ось і анонсовані раніше пластмасові птахи. Правда, вони не зовсім в зоопарку – а… перед входом, на виставці декоративно-паркових прикрас і скульптур. Хоча, не дай боже, щось трапиться(пташиний грип і т.п.) – підстраховка і заміна завжди під боком…
Гарного Вам настрою!
P.S.
Рубрика “Репортер OGO.ua” не містить матеріалів журналістів “ОГО”.
Завдання цієї рубрики – дати можливість кожному небайдужому рівнянину виступити в ролі репортера, поділившись власними спостереженнями за подіями, що відбуваються навколо.
