Саме завзятий максималізм та бажання дарувати енергію навколишньому світу і підносять мою героїню над землею у поривах найвибагливіших рухів шаленого Танцю…
Багато хто чув популярний вислів, вперше сказаний британським письменником, лауреатом Нобелівської премії з літератури Джорджем Бернардом Шоу: «Танець – це вертикальне вираження горизонтального бажання».
Дійсно, не можна не погодитись із таким твердженням, адже мистецтво танцю нікого не залишає байдужим, а лише притягує і зачаровує своєю неповторністю, багатогранністю, залишаючи після себе бурю емоцій і пристрасті.
«Дитяче захоплення переросло в професію мого дорослого життя!»
– Ще з дитинства, – пригадує у своїй розповіді Марійка, – в мені було дуже багато енергії, яку я не завжди виплескувала, як вихована дівчинка (посміхається – авт.), і мама вирішила відвести мене в хореографічну школу Сергія Галушка, тим самим вирішивши проблему з моєю гіперактивністю. Відтоді я почала поступово ознайомлюватись зі світом танцю і закохуватись у нього, та, мабуть, найважливішу роль на той момент відіграла атмосфера й обстановка в хореографічній школі, те, як до мене ставився викладач, друзі, яких я там знайшла, які й по сьогоднішній день залишаються друзями. Так моє дитяче захоплення переросло в професію мого дорослого життя!
Але прийняли дівчину до танцювальної школи практично не з першого разу її – ось такі от парадокси бувають!
– Під час відбору дітей до хореографічної школи (а туди беруть не всіх підряд, а лише тих, хто підходить за певними критеріями відбору) Сергій Григорович мене спочатку не включив до списку відібраних, і лише після того, як одна з викладачів – Оксана Олексіївна – дуже голосно наполягала на моєму зарахуванні, він все ж взяв мене до себе… І, здається, не шкодує!
Сучасний ритм задає нам нові темпи, відповідно і у світі танцю вальс, танго та інші види класичного мистецтва танцю тепер мусять конкурувати з прогресивними новими постановками.
– Я займаюсь багатьма видами танцю, на даний момент це в основному такі напрямки сучасної хореографії, як contemporary dance (сучасний танець), модерн, джаз-модерн, контемпорарі джаз та інші. Також займаюсь класичним танцем, оскільки підтримую думку про те, що це основа для кожного стилю, саме він структурує тіло танцюриста. Також танцюю вуличні танці, масово-популярні, практикую напрямок контактної імпровізації та партнерингу.
Розумію, що багатьом такі поняття далекі й невідомі, лише люди зі світу танцювальною майстерності можуть вдало зрозуміти юнку, та все ж, погодьтесь, що таке різноманіття захоплень яскраво свідчить про силу та майстерність юної танцівниці.
«Те, що для мене є багатозначним, сьогодні вже буде малим завтра…»
– Найголовніше для мене, – з радістю ділиться Марія, – це внутрішній танець. Розуміння того, ЩО ти танцюєш. Кожен рух, кожен жест повинен бути заповненим, нести певний зміст, розповідати про щось. Це не обов’язково повинен бути сюжет, але обов’язково повинна бути ідея. В першу чергу потрібно орієнтуватись на внутрішні відчуття, а вже потім на зовнішню форму.
Важливою рисою для дівчини як у житті, так і в танці став комфорт:
– Коли танцюрист комфортно себе почуває у танці, тоді глядач знайде у ньому зручне місце, затишок та розуміння для себе.
Приємно відзначити, що у свої 19 років, будучи студенткою Київського національного університету культури та мистецтв, дівчина не зупиняється на досягнутому.
– Моє найбільше досягнення – це те, що я не перестаю ставити перед собою цілі і досягати їх. Я не зупиняюся після одного досягнутого, певне звершення – це стимул до наступного, більшого, кращого. Те, що є для мене найбільшим сьогодні, вже буде малозначним на момент, коли вийде ця стаття (сміється – авт.). Можу сказати лише, що значною в моєму житті була участь у п’ятому сезоні проекту “Танцюють всі” на телеканалі СТБ (на ньому Марія увійшла до сотні найкращих учасників). Я хотіла перевірити власні сили, і це ж все-таки моя спеціальність. Якби я пішла на “Голос країни”, оце було б якось дивно!.. А тут все зрозуміло, це величезна можливість зарекомендувати себе, проте це дуже ризиковано, адже ти до останнього не знаєш, які коментарі будуть у твій бік. Участь у цьому конкурсі відкрила для мене великі можливості. Ти показуєш себе, дивишся на інших і головне – робиш висновки. І одне діло сидіти перед телевізором і їсти шоколад, а інше – бути в центрі подій, де далеко не до шоколаду, де морально та психічно тяжче, ніж фізично (особисто для мене було так у разів сто), де камера знімає кожен твій крок, де будять о третій годині ночі і кажуть поставити геніальну постановку в парі з абсолютно невідомою тобі людиною.
Але саме участь у цьому проекті посприяла здійсненню моєї найзаповітнігої мрій з дитинства: мене помітили і запросили до усім відомого балету «Freedom» (Фрідом) Олени Коляденко.
Та все ж найбільшою мрією дівчини залишається щаслива та здорова родина. Дійсно, з часом розумієш цінність та важливість підтримки близьких, бо ж лише рідні тобі люди – це найкраща опора, жага та стимул рости над собою.
– Якою б зацикленою я не була на кар’єрі, розумію, що головне – це ті, хто поруч з тобою і тоді, коли ти на вершині, і тоді, коли ти “ніхто”. Ті, хто бачить усе те, що відбувається, так би мовити, за кадром, ті, хто розтирає щовечора закам’янілі від судом ноги та замазує синці, хто утішає після кожного падіння, та хто щиро радіє за кожну найменшу удачу.
«Критика – це мій уособлений глядач»
Саме близькі Марійці люди і є не лише її підтримкою та опорою в такому складному занятті, а й головними критиками та об’єктивними суддями.
– Головні критики та порадники для мене – це мама, бабуся, сестричка, хоч вони не дуже розбираються в усіх принципах хореографії, та вони добре розбираються в мені і завжди знають, коли я можу краще, а коли перевершую саму себе, – з радістю ділиться молода танцівниця. – Також, з більш професійної точки зору, критиками для мене є викладачі, які вкладали в мене свої знання, вміння, свою душу. Це Сергій Григорович Галушко та викладачі з університету. Та оскільки танцюю я для глядача, головним критиком для мене є саме він, це обширне та найбільш вагоме значення. Адже уособлений глядач – це і рідні, це і Сергій Григорович, це і викладачі, це може бути як високопосадовець, професійний хореограф, так і проста домогосподарка, а подобатись танець з різних боків має усім однаково.
Окрім того, молода дівчина не забуває про внутрішній ріст та багатогранний розвиток, адже воліє бути цікавою та розвиненою особистістю. Вона щиро шукає натхнення, збагачується ним і, звичайно, всю себе дарує танцю.
– Радію, бо мені не доводиться працювати десь не за спеціальністю, я працюю в своє задоволення, навчаюся в своє задоволення. Правда, доводиться жертвувати усім іншим, тому що часу на інше не вистачає, – єдине, на що може трішки поскаржитись Марійка.
Наостанок цікавлюсь у Марії, куди ж, на її думку, «котиться» сучасне мистецтво, зокрема мистецтво сучасного танцю:
– О, це дуже спірне питання і завжди залишатиметься таким! Час іде і сучасний танець не стоїть на місці, він розвивається, так само як і будь-який вид мистецтва, науки, техніки. Вони взаємодіють, впливають один на одного, переплітаються. Сучасний танець на те і є сучасний, що він своєю пластичною мовою відображає події, ідеї сучасності, або суб’єктивні враження від них. Безперечно, танець розвивається, збагачується, набуває нових ознак, а інколи запозичує принципи минулих, дещо забутих стилів. Та він ніколи не матиме 100% прихильності в усіх, адже завжди існуватиме непорозуміння між прихильниками старої школи та реформаторами, новаторами. Кожен з них буде стверджувати на своїй правоті і в більшій мірі відхилятиме систему інших. Особисто я вважаю, що необхідно вміти балансувати між принципами старої школи (основи класичного танцю) і рухатись у ногу з сучасністю, відкривати нові шляхи для танцю, брати нове від наших сучасників реформаторів танцю і в певній мірі самим бути такими ж реформаторами, тільки з розумом і без фанатизму! (посміхається – авт.).
Досягнень та прагнень у молодої особистості немало, але Марійка із задоволенням та впевненістю стверджує, що це лише початок життя і все ще попереду.
Її запрошують виступати на різноманітних фестивалях і концертах. Вона знімається у кліпах і телешоу. Її танці заворожують глядачів та дивують колег по сцені. Але не додають зайвих зіркових гордощів. Марія Бакунець залишається усе такою ж скромною, старанною та працелюбною, якою прийшла колись у свою першу танцювальну студію. Такою, якою її люблять батьки, друзі та знайомі. Вона – це джерело естетичної насолоди, яскравих емоцій та щирих усмішок та, звичайно, прекрасного танцю, у якому завжди знаходить себе.
