Для кого Гута може і спокута,
Для мене ж – найчарівніше село.
Ношу тебе у серці, рідна Гута
Мов оберегу запашне зело.
Моє село легендами кохалось,
Жива вода прогнала всяке зло.
Колись було, було та відспівалось
І висохло гутянське джерело.
Що джерело? Сади – до неба руки:
Замулилася не одна душа.
…Лише ночами чути дивні звуки –
То грає скрипка дядька Тимоша*.
