Іван Сидорчик “Горинь-ріка”

Горинь-ріка –
мов кришталевий блиск
В глибинах меркне Всесвіт в мерехтінні
А навкруги — ще в сні дрімучий ліс
Тримає берег жилавим корінням.
Пройдуя так, щоб ранок не збудить.
Схилюся тихо до його колиски;
Де спить Горинь,
в лататті мавка спить
Між дива лілій І легенд поліських…
Спаде роса,
покотиться туман
І збудять хвилю крила лебедині,
І сонце — світла щедрий океан –
Зведеться величаво над Горинню.

Біографія Івана Сидорчика