В поетовій хаті вмістили ветеринарію;
Не вірші тут пишуться нині —
лікують собак…
І серце дівоче уже від краси не зомліє,
Бо на цьому світі щось робиться
й справді не так.
Бо рветься коріння родів.
А скоріше — корчують.
Із душ виринають по слову, по звуку –
пісні…
I вже не хати —
цілі села поліські пустують,
Й лелекам немає куди повертать
навесні…
В чорнобильськім попелі гин остання
малеча,
І дітися ніде від вічного юрмища бід
І знов поліщук закидає торбину на плечі,
Й, як тисячу літ, вирушає за щастям
світ…
