1. Пересопницьке Євангеліє
Поблизу р. Стубла розташоване село Пересопниця. У XII ст. воно було значним давньоруським містом, центром удільного князівства. Наприкінці XII ст. в Пересопниці було засновано православний монастир, де в 1556-1561 pp. створено унікальну книгу — рукописне Пересопницьке Євангеліє, перший переклад Святого Письма давньоукраїнською мовою.
Нині вона зберігається в Бібліотеці НАН України ім. Вернадського в Києві. За традицією, на Пересопницькому Євангелії присягають на вірність державі Президенти України. У селі Пересопниця в 1989 р. встановлено пам’ятний знак на честь Першокниги. А цьогріч до 450-ї річниці створення Першокниги у селі звели цілий археологічно-культуриний центр “Пересопниця”.
2. Клеванський замок
Перші згадки про селище Клевань датовані XII ст. і на той час мало назву Коливань. У XV ст. на одному із високих пагорбів річки Стубли Ф. Чарторийський збудував укріплений замок, який залишився до нашого часу (після кількох перебудов).
Наприкінці XV ст. замок оновили й оточили глибоким ровом, який наповнювався водами Стубли і могутніми кам’яними стінами. Тоді ж по кутах утвореного трикутного майданчика було зведено дві кам’яні вежі, п’ятикутні у плані. Обидві вежі збереглися відносно непогано, особливо східна, їх стіни в окремих місцях досягали вражаючої товщини — близько 3,8 м. Третя вежа, яка не збереглася, була дерев’яною. Головну оборонну функцію мав західний кам’яний бастіон із влаштованим зсередини виступом для стрільби. Східна вежа була меншою заввишки і призначалась для зберігання пороху і рушниць. Дві кам’яні і дерев’яна вежі забезпечували замкові надійну оборону з усіх боків. Через глибокий рів, який зі сходу відокремлював замок від материка, був перекинутий чотирьох-прольотний арковий міст на могутніх опорах. Міст прикрашали фрески, рештки яких зберігалися ще на початку XX ст.
3. Костел Благовіщення
Спочатку костел був дерев’яний у 1590 р., а потім на тому ж місці — кам’яний. Закінчено будівництво було в 1610 р., однак освячений він був лише в 1637 р. Контури базилікального об’єму костелу владарюють над низинною річною поймою з активними абрисами гостокінечних веж.
Південніше і західніше від костелу розташувалась двохярусна кам’яна дзвіниця з невеликим декоративним ліхтариком на вершині чотирьохскатного шатра, що її вінчає. У першому ярусі був влаштований невисокий проїзд з коробовим зводом і великим замковим камнем з лицьового боку. Зараз проїзд закладений цеглою.
4. Церква Різдва Христового
Православна громада Клевані уживалась з католиками. У 1777 році за Казимежа Костки Чарторийського, в селищі зводиться мурована церква Різдва Христового. Головний фасад витримано в строгих формах класицизму, оформлений глухим портиком тосканського ордера з трикутним фронтоном, завершено аттиком. Композиція фасаду доповнена великим прямокутним вікном з арочною перемичкою. Інші фасади мають по одному високо розташованому круглому вікні. У середині ХІХ ст. середня частина споруди перекрита невеликим дерев’яним верхом, висотно розділяє внутрішній простір в традиціях української дерев’яної архітектури.
У 1844 році біля церкви Різдва була зведена мурована дзвіниця.
5. Свято-Миколаївський жіночий монастир
Свято-Миколаївська церква та Свято-Миколаївський жіночий монастир знаходяться у селі Городок. Вони побудовані у XVIII ст. Територія монастиря омивається з усіх боків водою і є дуже мальовничою. Під час Другої світової війни тут розміщувався військовий госпіталь, в 1948-1990 рр. обласний туберкульозний санаторій.
До початку 1960-х рр. храм діяв як прихід, потім був сховищем експонатів Рівненського краєзнавчого музею, в 1989 знову відкрився в якості приходу.
У квітні 1991 р. санаторій закрили, а комплекс споруд на острові передали в розпорядження Рівненської єпархії Української Православної Церкви. Тоді ж при церкві свт. Миколи перші на Рівненщині регентські курси. Через рік вирішили відродити в Городку монастир, а 22 червня 1993 р. надали жіночим регентським курсам статус Духовного училища.
6. “Червона калина”
Санаторій “Червона Калина” знаходиться в оточенні соснового бору на березі мальовничого озера в селі Жобрин. Санаторій відомий своїми джерелами мінеральних вод, які за насиченістю солями подібні до вод Карлових Вар і Миргорода. Оздоровчий комплекс має підстави пишатися здобутками в лікуванні та діагностиці серцево-судинних, нервових захворювань, розладів органів травлення та дихання. Тут лікують йодобромною та хлоридно-натрієвою водою. Застосовується електро-світлолікування, що значно зміцнює імунну систему.
7. Місце загибелі Ніла Хасевича
Це сталося 1952 року у бункері на хуторі біля с. Сухівці. Хутір оточили чекісти. Криївку було обладнано на селянському дворі. Прихований вхід до підземелля знаходився у клуні під дровами. Сам бункер, порівняно просторий, мав три приміщення. Тут і відбувся останній бій видатного художника-графіка, який був членом УПА, Хасевича і двох бойовиків, які його охороняли, з гебістами. Їх закидади гранатами. На думку гебістів, перед смертю провідник УПА застрелив одного зі своїх охоронців на псевдо Павло, який хотів здатися.
Де знайшло починок тіло художника досі невідомо.
