Рівненська легкоатлетка, вихованка обласної дитячо-юнацької спортивної школи (ОДЮСШ) Олена Колесниченко виборола “бронзу” на перших юнацьких Олімпійських Іграх, які проходили в Сінгапурі. Цього результату вона досягла на дистанції 400 метрів з бар’єрами, пробігши по нормативу майстра спорту. Про шлях до нагороди, клімат Сінгапуру та розваги олімпійців розповідає сама спортсменка.
— Як ти оцінюєш свою підготовку до змагань; всі плани вдалося реалізувати?
— Так, підготовка нормальна — все літо я тренувалася кожного дня по два рази. Крім того, влітку не хворіла.
— А як пройшла акліматизація в Сінгапурі?
— Як тільки ми вийшли з літака, то були в шоці — туди заходиш, як в баню! Спочатку була спека неймовірна… Перше тренування я взагалі не могла зробити, бо було дуже важко. Потім уже стало прохолодніше, але кожен день йшли зливи по кілька годин.
— У фіналі така погода не завадила?
— Так, завадила, було знову дуже жарко. Також без тренера було важко. Мені на тренуваннях допомагав наш лікар, а він же і не розбирається, як треба бар’єри ставити, на яку висоту. Крім того, завадила пробігти краще психологічна настройка…. Я не знаю, як це передати словами. На останню стометрівку я вибігла першою, а потім мене не вистачило. Хоча, я цього не відчула. Навпаки, біглося легко.
— А ти задоволена взагалі своїм виступом?
— Так, задоволена. Спочатку перед фіналом я думала, що якщо не перше місце, то ніяке. Життя моє закінчиться, якщо не перше… Але вже коли пробігла, то думаю: добре, що не четверте! Четверте місце я б точно не пережила! (Цікаво, що перші три місця на юнацьких Олімпійських Іграх вибороли ті самі спортсменки, що й на юнацькому Чемпіонаті Європи. Тільки цього разу вони помінялися місцями — третя на Європі француженка Аурелія Чабодез стала першою, перша на Європі датчанка Стіна Троест стала другою, а Олена з другого місця перемістилася на третє. Обидві — і датчанка, і француженка — менші від Олени на рік – авт.)
— А тренер — задоволений? (тренує спортсменку Вадим Подолянко – авт.)
— Я відчуваю, що тренер незадоволений, бо він теж розраховував на перше місце. Але робить вигляд, що задоволений.
— Можливо, тобі допоміг якийсь талісман удачі?
— Так, у мене був талісман — м’яка іграшка, кіт Кефір. Я його купила за день до вильоту. Він ночами мене настроював. (Посміхається – авт.)
— Чим були для тебе особливими ці змагання?
— Це ж Олімпійські Ігри – звучить гордо! (Посміхається – авт.) Хоч і юнацькі… Загалом брало участь 205 країн, з них у легкій атлетиці — десь 180. Легкоатлетів було найбільше з усіх видів спорту.
— Ви були в Сінгапурі майже місяць (з 9 по 23 серпня). Чим там займалися стільки часу?
— Там була купа розважальних програм, через день — різні концерти. До змагань ми майже не розважалися, бо готувалися. А от після змагань… (Посміхається – авт.) Я побувала в їхньому зоопарку, який вважається одним з найкращих у світі. А ще — на найбільшому в світі колесі огляду.
— Які цілі ставиш перед собою далі?
— Найважливіші змагання у майбутньому — це Чемпіонат Європи серед юніорів. Він буде проходити у липні 2011 року в Естонії.
— Що отримала в подарунок за третє місце?
— Україна за третє місце на юнацьких Олімпійських Іграх дає десять тисяч гривень. Надіюсь, що цього місяця я їх отримаю.
— На що плануєш витратити ці гроші?
— На відпочинок! І на ноутбук.
Вадим ПОДОЛЯНКО,
тренер спортсменки:
— Я задоволений. Хоча ми ставили набагато вищі цілі, але добре й так, що завоювали олімпійську медаль. Негативну роль зіграла відсутність змагальної практики. Дуже важко два місяці лише тренуватися, ніде не виступати, а потім показувати такі високі результати. Думаю, якби я там був, мені вдалося б допомогти їй досягти кращого результату. Але ми все одно спілкували по Інтернету, зв’язок з тією далекою країною був. Далі наприкінці вересня у нас планується юнацький Чемпіонат України, а тоді — відпочинок. Цей сезон був доволі важким, особливо для такої молодої дівчини.
![]()


