Володимир Семенович з’явився на світ у 1944 році в російському Воронежі. Дитинство пройшло у повоєнному місті, а після завершення навчання у школі хлопець вирішив стати актором. У 1967 році закінчив Харківський державний інститут мистецтв. Після цього працював актором у театрах по всій Україні. Зрештою з 1979 року і досі є одним з кращих акторів Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру.
– Ще з часів навчання в інституті Україна стала для мене Батьківщиною, – зауважив Володимир Дьяков. – Звісно, я завжди пам’ятатиму місто, де народився і виріс. Але Україна для мене є домом. Тут я живу і творю.
Володимир Семенович сторив велику галерею образів, з яких найяскравішими є: Лука Лукич – “Ревізор” М.Гоголя, дід Захар – “Баб’ячий бунт” М.Шолохова, Агостіно – “Циліндр” Едуардо де Філіппо, Телегін – “Дядя Ваня” А.Чехова, Шаргаєв – “Поріг” О.Дударєва, Селіх Ага – “Запорожець за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського, Ротмістр – “Дами і гусари” О.Фредро, Даммерль – “Рятуйте, мене женять!” Ф.Крьоца, Микола – “Украдене щастя” І.Франка, Гастрит – “Вечір” О.Дударєва, Северин – “Як наші діди парубкували” В.Канівця.
Заслуги актора високо оцінили, і у 1995 році він отримав звання “Заслужений артист України”.
Пан Володимир і зараз не втрачає творчого запалу і тримає руку на пульсі творчого та громадсько-політичного життя країни. Радіє успіхам української держави та засмучується з приводу невдач.
– Зараз одразу не можу пригадати, чим займався у дні проголошення Незалежності. Втім, усі двадцять років життя у незалежній Україні добре пам’ятаю, – наголосив Володимир Семенович. – Але разом з глядачами, рівнянами переживав радості і біди. Звичайно, не все в країні склалось так, як хотілося б. Але переконаний, що все складатиметься на краще. Головне – старанно працювати й робити свою справу.
Незважаючи на особисту дату, актор 24 серпня, як і всі рівняни, не обходить стороною і державні святкування. Володимир Семенович і цьогоріч обов’язково відвідає святкування 20-ї річниці Незалежності у центрі міста.
