Те, що зараз у моїх думках та на серці. Ніколи не думала, що писатиму про війну… Слава нашим Героям!
Мужній воїне, сину, брате,
ти не сам там, на полі бою,
де б не був би ти зараз,рідний,
моє серце поруч з тобою.
Ти не чекав, що прийдуть вороги
до порогу твоєї хати,
а пішов боронити країну,
хоч і плакала рідна мати.
І тепер на сході країни
бережеш нас від всього злого.
Віриш в краще, ти друже мій,
й покладаєш надію на Бога.
Так і треба в молитвах щирих
про життя та про мир благати.
Я молюся також за тебе,
хоч не знаю тебе як звати.
Для мене ти просто воїн –
воїн світла, миру, добра.
Ти мій сон захищаєш щомиті,
ти воюєш, щоб я тут жила.
Ти мене також, брате, не знаєш,
проста українка, яких тисячі,
але я із тих, хто вірить
й просить миру в молитвах вночі.
Вірю ти повернешся, друже,
тобі квітів, подяк принесуть,
та для тебе, то все байдуже,
ти пішов, щоб правду здобуть.
Не за гроші, не за медалі,
а щоб діти сміятись могли,
щоб ні батько твої, ні мати
не відчули у домі біди.
Ти – герой і з тобою ще сотні,
тих, хто мужність в боях гартують.
І ти собі завжди знай –
тут вас люблять і дуже шанують.
Воїн світла, вертайся додому,
то одвічно твоя земля.
В Україні хай мир запанує,
то не наша із вами війна!!!
