Ольга, як ровесниця Незалежності, поділилася своїми роздумами про те, що хоче побажати державі з нагоди 25-ї річниці.
Напередодні Дня незалежності України я думала над тим, що мені – ровесниці Незалежності – хотілося би побажати своїй країні.
Досить часто ми можемо чути про те, що насправді наша незалежність – це щось формальне, номінальне, але я з цим точно не згодна. Адже наше бажання та прагнення незалежності розпочалося набагато раніше, ніж у 1991 році. Це процес, до якого прагнули, це зміни, за які боролися. Саме тому незалежність України для мене – це, з одного боку, конкретна в часі історична подія, а з іншого – довготривалий процес становлення, який триває і нині.
Якби незалежність була справді чимось нереальним, то наші хлопці не відвойовували б її ціною власного життя. А ми, кожен з нас, не міг би претендувати на звання творців Незалежності. Чому так можна назвати кожного з нас? Бо вже сьогодні нашими діями чи бездіяльністю ми впливаємо на ті події, що відбуваються в нашій країні.
