Рівнянки за кермом – справжні леді

Оригінальними змаганнями “Справжня леді за кермом” у Рівному продовжили 8 Березня.

Центр Рівного в неділю виглядав і урочисто, і по-спортивному азартно. І не дивно. Цього недільного дня на майдані Незалежності відбувалась шоу-програма “Справжня леді за кермом”, присвячена 8 Березня і всім жінкам.

Організатори автошоу прикрашали майдан, останні ділові вказівки давали поважні спонсори, а чарівні жінки чепурили свої автомобілі. Трішки хвилювалися — змагання ж все-таки! — але захопленість і цікавість перемагали. Влаштували свято рівнянам Видавничий дім “ОГО”, страхова компанія “Універсальна”, мережа заправок “ОККО” у Рівненському регіоні та автомагазин “Власт”.
Захоплені веселим азартом екіпажі вітально сигналили перехожим на Набережній, Соборній, проспекті Миру і, звичайно, дали насолодитися глядачам шоу на майдані Незалежності. Тим паче, що серед гостей та вболівальників ще й розігрувались призи.
Одним із перших на майданчику біля пам’ятника Шевченку, обгородженому для автозмагань, з’явилося маля років трьох і тягнуло дорослих до сріблястої кабіни. Кажуть, “Шкоду” вже навчився безпомилково визначати за значком-емблемою, бо сім’я мала досі таку машину.
— Синочка взяли для підтримки? — питаємо модну підтягнуту жінку біля темно-вишневого “Форда”.
— Ні, онучок, — сміється Руслана САСЬКО, приватний підприємець, водій екіпажу, ще й така несподівано молода бабуся. У штурмани вона взяла… зятя Михайла. Тоді ми ще не знали, що саме ця родинна команда — екіпаж №10 — переможе у шоу.
Синочок Вікторії КОРЖИНЬОВСЬКОЇ, водія команди №6, практично цілу ніч не міг заснути — хлоп’я боялося проспати змагання. Після поїздки містом вистрибнув з авто рожевощоким, задоволеним: “Класно поганяли!” й отримав шоколадку з сюрпризом. Сама ж Вікторія сміється, що мила свою машину перед виїздом на шоу ароматичними серветками.
У Таміли ХВЕСЬ та Юлії ДОВГАЛЕЦЬ — екіпажу №9 — свої прикмети на змагання:
— Чоловіків принципово з собою не беремо — вони дуже нервуються і тим заважають, — посміхаються дівчата з компанії “Продтрейд”.
Ще у колі хтось із дівчат жартує:
— Мене чоловік, проводжаючи, запитав, чи машину помила, а я відрізала: “Танки бруду не бояться!”
Так із жартами і дочекалися початку змагань.

Авто проводжали допитливі погляди чоловіків
Одинадцята ранку. Президент Рівненського автомотоклубу Сергій ПЕЛЕШОК діловито збирає коло водіїв та їх штурманів на інструктажі. Спочатку розминка на майдані — вправа “Змійка” (проїзд між вказівниками). Для другого етапу всім видають кольорові поважні альбоми, це — путівники із гарною назвою “легенда”, все по-дорослому, як на справжнісіньких ралі. Маршрутні значки уважно вивчають штурмани — треба не просто проїхати за вказаними напрямками, а й зробити відмітки у п’ятьох заданих точках.
У наших справжніх автоледі була нагода гідно показатися публіці. Ведучі шоу Андрій ОСТАШ та Валентин ПОДГОРНОВ урочисто представляли кожну учасницю шоу та її штурмана. І отут вже давали волю емоціям групи підтримки кожної команди, які прийшли з плакатами і транспарантами повболівати за своїх улюбленців.
Заповзятим учасницям не терпілося — хто б міг подумати, що вони з таким азартом, під гул своїх клаксонів полишатимуть майдан під здивовані погляди чоловіків… І долали етапи набагато швидше, ніж планували організатори.
Утім, про суперництво швидкостей не йдеться: нинішні змагання не для “шумахерів”, а на коректність їзди, водійську дисципліну та шляхетність. У фаворі — ті, хто отримає найменше штрафних балів. На маршруті у місті за учасниками шоу спостерігали кілька контролерів-інструкторів. Дивилися, чи дотримуються правил. Дехто “погорів” на пішоходові, якого не пропустили біля автовокзалу (а він якраз і був черговим випробуванням: це зайві 20 штрафних балів!).
Вже повернувшись, перейшли до третього етапу — вправи на дошці, по якій треба проїхати лівими колесами, тобто чітко переднім і заднім. Вправа виявилася не з легких. Спробуй-но філігранно точно втрапити своєю немаленькою “Аудіа” чи “Шкодою” у смужечку в кілька десятків сантиметрів! То ж не мініатюрна щіточка для підведення брів із косметички, а норовлива машина-звір. А ще й хочеться все зробити чимшвидше і вправно загальмувати на фінішній позначці, щоб отримати підтвердження арбітра про залік у вправі. І при цьому всі камери спрямовані під колеса твого авто, і публіка завмерла в очікуванні та не зводить очей із яскравої контрольної дощечки. Спробуй тут погамуй емоції та хвилювання, а мусиш сфокусуватися. Не всіх машина послухалася — дощечка так і залишилася лежати без дотику коліс. У котроїсь нерви здали, тож забула зупинитися на фінішній рисці. Але на те воно й змагання. Знову, як на лакмусі, проявлявся характер жінки — воно ж байдуже, за кермом ти, в офісі чи у перукарні — стиль і почерк однаковий. Одні учасниці зі старту різко зривалися, а заповітна дошка аж підстрибувала під колесами. Інші легенько так рушали і наїздили так само лагідно. Декому й повільність не допомогла втрапити на ціль. Буває.
На вправу з бічного паркування й поготів публіка дивилася, від захоплення повідкривавши роти. Це ж треба усім корпусом вмоститися у невеличкий, обмежений маркерами “конвертик”! Арбітри ретельно перевіряють, чи бодай шматочок дзеркала не виглядає за межі. А коли зафіксувався, то правильно виїдь і чимдуж знов на фінішну риску. Тут жорсткі й гарячкуваті трохи програли — у виграші були розважливіші, хто навіть габаритну машинку свою ніжно відчувати навчився. Мабуть, чоловіки теж не дуже захоплені від такої фігури, тому й назвали її майже анекдотично — “Теща”? Вони назвали, а жінкам — виконуй!

У кожної автоледі
свій почерк
— Мій водійський стаж один рік. Взяти участь у шоу запропонував знайомий, вирішила спробувати свої можливості й перемогти, — розповідає учасниця екіпажу №7 Олена КОЗЛЮК.
Шкода, що Олені не пощастило — її авто поламалось під час проїзду містом за легендою…
— Я за кермом понад два роки, — розповідає автоледі екіпажу №5 Тетяна ДАНИЛОВА. — Участь у шоу для мене — це пригода, тому головне не виграш, а сам процес.
— А як оцінюєте свої шанси після підготовчих тренувань?
— Десь посерединці, — всміхається пані Тетяна і прямує до свого авто, аби вивести його на привітальну лінійку.
Першими хвилями адреналіну глядачів обдарувала Ольга НЕСТЕРЮК, учасниця екіпажу №1: її “Змійка” була шалено точною! А результат — 12,2 секунди. Наступні учасниці були трохи розважливішими. Хоча вболівальники все одно шаленіють — овації, плакати додавали впевненості жінкам.
— Упродовж змагань напружено переживала за учасниць. Подивіться, за стилем їзди можна одразу і характер жінки визначити, — захоплюється пані Наталія. — Як за почерком людини. Хтось різкіший, рішучіший, інший — розважливий, прагматичний. Цікаво!
Воно й справді, навіть схожі за марками авто виглядають такими різними, керовані нашими жінками з характерами! Одна машина зривається просто з місця ревучи, інша рушає м’яко, одна так пікантно ховається в кишеню парковки, а друга застрибує туди після “поліцейського розвороту”, здійнявши куряву.

Заважали
старі автобуси
і собаки
— На тренуваннях я почувалась спокійніше, а вже перед стартом хвилювалась, — зізнається вже у машині на маршруті Тетяна Данилова й уважно слухає вказівки свого штурмана Олега БУРЧЕНІ.
Зупинка на проспекті Миру, 6 біля страхової компанії “Універсальна”. Штурман у легенді робить першу відмітку, і авто виїжджає на Набережну. На другому пункті — заправці “ОККО” на Шухевича, 18А вже стоїть машина №6. Вікторія Коржиньовська обігнала суперницю, а пані Тетяна припарковує авто попереду неї. Однак Вікторія швидко рушає і йде на обгін. Які рішучі у нас жінки!
Із “ОККО” на Київській розвертаємось і прямуємо на Соборну, 2А до магазину “Агросвіт”. Автовокзал. Світлофор горить червоним, а хтось ризиковий, не зважаючи на це, йде на обгін. Однак водій спокійна. Під’їжджаємо до “Агросвіту”. Тут уже стоять два екіпажі, чекаючи штурманів. Ті один за одним вилітають з магазину, і авто рушають далі.
У центрі Тетяна Данилова змушена зменшити швидкість: попереду їде старий ЛАЗ, який немає змоги обігнати.
— Що це за автобуси такі допотопні! — трохи нервує водій.
Знову зустрілись із суперницями біля магазину “Власт” на Соборній, 259. Звідти повертаємось на майдан. Пропускаємо пішоходів і собак. І хоча на весь маршрут було відведено 50 хвилин, п’ятий екіпаж справився із завданням удвічі швидше.
Екіпаж №12 теж погодився взяти журналіста до себе, так би мовити, на борт. Отож стаю безпосереднім учасником напруженої естафети.
— Ми вже готові були вирушати, а команди стартувати поки не давали. За цей час роздивилися маршрут, визначили контрольні пункти та напрям руху. Музика додавала оптимізму та позитивного налаштування, штурман Сергій ГУТЮК вивчав маршрут, а водій Руслана КАШИНА підспівувала.
— Може, авторалі й не виграю, зате покажу себе. Головне ж не перемога, а участь, — весело розповідала про плани на найближчі півгодини.
— За кермом я вже чотири роки, з того часу, як отримала права. Але навчилася їздити набагато раніше, — розповідає Руслана у хвилини перед стартом. — Батько навчив мене керувати авто ще у шостому класі. Їздила вже на кількох машинах.
— Тримайтеся, — гукнула Руслана, виїжджаючи на етап “Змійки”. І я не встигла отямитися, як ми промчали до фінішу, залишивши стовп пилу за собою. Кінець виконання вправи став початком гонки.
І тут почалося. Влилися в колону машин. Перший пункт — є, попереду бачимо машини конкуренток, позаду вже наздоганяють інші. Але ми не здаємося. Другий пункт — місія штурмана. Сергій став схожим на гепарда — тільки був на пункті відзначення, а вже тут — миттю стрибає у машину.
— Поїхали, поїхали, — підганяє.
Розвернулися, майнули повороти, світлофори. На червоне не їдемо, але на жовте встигаємо, обережно проскочили — помчали далі.
— Дідуля, ну куди ж ти ідеш?! — спересердя питає чоловіка на проїжджій частині.
— Пропусти жінку, ну будь ласка, будь ласка, — молиться до водія “Жигулів” попереду. — Дякую! — сама собі й відповідає.
— Звідки взявся цей тролейбус? Куди ж ти виїжджаєш? Хто випустив його на центр дороги? Треба їхати справа. Ну з’їдь же на сторону, — примовляє жінка над кермом.
— Знову виліз на середину дороги! Де їх тільки вчили таких правил! — дивується з водіїв і гарячкує: — Де таке видно: обганяє на мосту!..
Що відчувала Руслана Кашина після фінішу?
— Шалений драйв. Найкращі враження. Єдине, що хочу сказати нашим водіям — не порушуйте правил і не заважайте один одному!

А вправа “теща” – найцікавіша!
У вправі на дошці знову відзначилась Ольга Нестерюк. Знову пронеслась, як месершміт, за 6,6 секунди!
— А що це було?! — не встигає оговтатись ведучий Андрій Осташ.
Екіпаж №4 (Олена Дроздюк) штрафують за неточність виконання вправи, Ірину Ніколаєву (№8) хвалять за чіткість.
Вправа “теща”. Як пояснили чоловіки-водії, така назва бічного паркування виникла від вислову “а теща по боку”. Цей етап був найцікавішим. А найспритнішою у ньому стала Катерина Герасимчук (№13), яка впоралась з парковкою за 29,5 секунди. Не пощастило Тамілі Хвесь (№9) та Вікторії Коржиньовській, які неправильно виїхали з умовного гаража. Як результат — штрафи. Як же справиться восьма, найгабаритніша машина із цим завданням? І погляди очікування були прикуті саме до неї. Але водій, студентка Ірина НІКОЛАЄВА, як не дивно, зробила це гарно і ефектно.
Найважчі хвилини — очікування результатів. Але вони минули швидко, бо у цей час на майдані організатори розігрували призи щасливої лотереї для глядачів та вболівальників, які прийшли на дійство із запрошеннями. Приємні подарунки та квіти від спонсорів отримала, наприклад, рівнянка Катерина Конопуд: вона виграла приз у конкурсі серед глядачів.
— Для мене це справжній сюрприз, продовження 8 Березня, — дивується й радіє дівчина з букетом квітів.

Перемогою завдячують штурманам
На сцену піднімається директор Видавничого дому “ОГО” Віктор ДАНИЛОВ:
— Їздити на дорогах стає безпечніше, адже шановні, чарівні жінки все краще водять автомобілі. Автошоу надзвичайно поліпшило настрій, а учасниці подарували масу емоцій, азарту.
Усі учасниці шоу отримують призи і квіти. І нарешті лунають імена переможців.
— Для мене третє місце — гарний результат, — каже Аліна АПАНАСЕНКО (№11). — Шоу було прекрасним, і я рада перемозі. А допомогла у цьому моя впевненість і моя права рука — штурман Сергій Шумелянко.
Приз за третє місце вручив директор СТО “Власт” Володимир Троцюк.
Володарка другого місця Олена ДРОЗДЮК (№4) за кермом четвертий рік, однак такого результату у шоу не очікувала.
— Для мене було важливо просто взяти участь у змаганнях. А результатом я дуже задоволена. Вважаю, що це заслуга мого штурмана Сергія Лисака, — поділилась пані Олена.
Руслана САСЬКО — №10. Переможниця автошоу. Перед його початком жінка розповіла, що ніколи не брала участі в подібних заходах, хоча за кермом вже десять років. Вона дізналась про конкурс від знайомих і просто захотіла випробувати себе. Сказала, що машина для неї — це не хобі чи розвага, а друг. Сама вона по життю оптиміст. А вже після вручення нагороди пані Руслана просто не могла знайти слів, щоб висловити свою радість.
— Немає слів, щоб передати почуття, які мене зараз охоплюють, — з широко розкритими очима говорила переможниця. — Але знаю одне: допоміг водійський досвід і, звичайно, вправність штурмана Михайла Корнійчука.
Олена ТОЛОЧИК,
Марина ФУРС.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху