14 лютого вистава йшла своєю чергою: сцена за сценою, епізод за епізодом. Зала то вибухала сміхом у відповідь на черговий вдалий жарт, то завмирала у тривожному зітханні на крутому сюжетному повороті. Специфічною хіба що того вечора була глядацька аудиторія – переважно закохані пари. За історією кохання двох героїв на сцені усі спострерігали затамувавши подих, усі, окрім Віктора. Він, сидячи поряд з коханою Вітою, з трепетом та хвилюванням відраховував хвилини до фіналу. Адже саме сьогодні під прицілом двох сотень очей юнак запропонує дівчині одружитись.
Ідею освідчення під час вистави Віктор виношував понад місяць. Зустрівшись із керівництвом театру і отримавши згоду, вирішив діяти. Памятаєте, як в одному з епізодів каліка Біллі (“Каліка з острова Інішмаан”) вдається до відвертості: “У житті кожного хлопця настає момент, коли він повинен взяти долю у своюї руки”?.. Для освідчення Віктор обрав День святого Валентина. 14 лютого репертуар театру пропонував історію кохання “Ненормальна”. На тому й було вирішено.
