— Пане Вікторе, як потрапило ваше фото в журнал “Современная рыбалка”?
— В одному з його номерів на початку 2004 року було оголошено конкурс на краще фото з рибальського життя. А тут якраз мені поталанило з уловом — спіймав чималого коропа. І фотоапарат виявився під рукою. Отож, товариш і зробив знімок. На рибалці це звична справа: один спіймав — інший сфотографував. Як бачите, фото вийшло гарне, тому й відіслав його в редакцію журналу. Щоправда, не розраховував, що його помістять на обкладинку — я ж на конкурс висилав. Аж тут восени телефонують з редакції і повідомляють: ми ваше фото використали для обкладинки. Цікаво, запитую — без погодження зі мною? А ми не підписали фото і ніде в тексті про нього не згадували — виправдалися в редакції. Ось така історія…
— А де впіймали такого красеня?
— На ставку в Здолбунові. Причому це була суто любительська рибалка з використанням звичайної шестиметрової вудочки з котушкою, звичайної жилки. Зате скільки адреналіну отримав! Адже ж у риби був шанс. Я з нею боровся, а не витягував тросом.
— Як довго ви займаєтесь рибальством?
— Як усі рибалки-аматори — з дитинства. Мої перші рибальські спогади пов’язані з Верхівським ставком, що в Острозькому районі. Туди найчастіше ми приїжджали з татом повудити рибу.
— А який найбільший трофей у вашій рибальській “кар’єрі”?
— Оцей короп, що на знімку. Заважив він п’ять кілограмів чотириста п’ятдесят грамів. Взагалі-то я не “пропадаю” на рибалці подовгу. Бо основна робота, громадська діяльність тримають у жорстких часових рамках. Хоча у вільний час дуже люблю посидіти з вудочкою біля води…
![]()


