Щоб очі горіли

Що треба працівнику для повного щастя? Звичайно, хороша зарплата. Але не тільки. Для того, щоб працювати з душею, потрібна сприятлива атмосфера в колективі, перспектива кар’єрного росту, можливість реалізувати власні цілі та відчуття стабільності. Усі ці фактори мовою спеціалістів називаються неекономічною мотивацією.

— Ця галузь управління в нас тільки починає розвиватись, — вважає заступник директора Рівненської філії Міжрегіональної академії управління персоналом Олександр Улановський. — На великих підприємствах однією із ключових посад вводиться менеджер з роботи з персоналом. Така людина не тільки підбирає працівників, а й забезпечує нормальне функціонування колективу. В більшості людей управління персоналом асоціюється з веденням кадрової роботи. Фактично з працівниками фірми ніхто не працює, а якщо працюють, то тільки керівники.
Сформувати нематеріальну систему факторів, що вплинуть на мотивацію працівників, нелегко. У кожної людини є свої потреби, тому стимулювання праці поняття досить індивідуальне, розповідає комерційний директор фірми “Продтрейд” Ігор Токарчук:
— Я визначаю ці потреби безпосередньо при спілкуванні з працівниками. Дуже рідко зустрічаються люди, які мають перед собою чітко поставлену мету. Моє завдання, як керівника, знайти таких людей і допомогти розкрити їхній потенціал.
На Заході неекономічні фактори використовують там, де грошові вже не діють. У наших умовах за допомогою емоційних факторів можна втримати цінних працівників, докладаючи мінімум матеріальних зусиль. За словами менеджера з підбору персоналу кадрового агентства “Персонал” Світлани Гоженко, “такий вид мотивації особливо актуальний на етапі розвитку ринкових відносин”. Моральні стимули завжди діють краще ніж інші, зазначає Ігор Токарчук. Саме тому ставку треба робити на неекономічне стимулювання робочого процесу. На жаль, у Рівному дуже мало керівників розуміють, що емоційне забезпечення важливіше, ніж грошове.

Тримай
зі мною зв’язок
Одним із найдієвіших, але, як на диво, рідко вживаних методів, є зворотний зв’язок. Працівнику завжди хочеться знати відверту інформацію про те, що насправді думає про нього його керівництво. Кожна людина має різну систему стимулів, та всім однаково приємно, коли за добре виконану роботу її привселюдно хвалять. Це може бути простий комплімент у робочому режимі чи грамота на корпоративній вечірці. Щоб така винагорода стала справді приємною при врученні, потрібно підкреслити індивідуальні особливості людини, найкращі професійні та людські якості.
За словами заступника директора Рівненської філії Міжрегіональної академії управління персоналом Олександра Улановського, у чистому вигляді нематеріальна мотивація зустрічається дуже рідко. Як правило, до відзнаки додається конверт із символічною допомогою.
Вагомим аргументом для поліпшення трудового процесу може стати оцінка праці на основі об’єктивного аналізу. У критеріях оцінки повинні відображатись очікування керів-ництва — це допоможе пра-цівникам краще зрозуміти пріоритети компанії, зосередитись на головних завданнях. Крім того, оцінка дозволить відчути свої особисті досягнення, “вагу” свого внеску в загальну справу.

Нове дихання старим дошкам
Підкреслити заслуги перед підприємством намагались ще в радянські часи. Багато хто пам’ятає дошки пошани, на яких красувались портрети тодішніх передовиків-трудяг. Як розповіла Світлана Гоженко, цей спосіб знову відроджується, але в сучасній, більш демократичній інтерпретації. Такий вид мотивації ефективний тим, що, крім колег, про успішність людини будуть знати клієнти та відвідувачі закладу.
Можливість навчатись спеціалісти також відносять до нематеріальних стимулів. Але він ефективний лише коли навчання людині в радість. Якщо працівник не зацікавлений в розвиткові професійних якостей, то жодні тренінги, курси чи семінари не стануть стимулом для підвищення працездатності.
Дієвим і необхідним важелем нематеріального впливу на персонал є можливість кар’єрного росту, вважає комерційний директор фірми “Продтрейд” Ігор Токарчук. Отримавши всі професійні знання та навички, людина хоче рости, розширяти повноваження, зону відповідальності. Робота в най- престижнішій фірмі може бути “не в радість”, якщо не має перспективи кар’єрного розвитку. “Як керівник я розумію, що головною складовою успішності фірми є її працівники. Вчорашній водій зараз працює керівником служби продажів, колишній педагог — керівник служби закупівель, і це не єдині приклади, коли люди за допомогою свого потенціалу досягають успіхів”, — наголошує пан Ігор.
— Але можливості просування кар’єрними східцями не є нескінченними, — додає Ігор Токарчук. — Коли працівник “виростає” із посади, яку він займає, і рухатись по кар’єрній драбині вже нікуди, сам рекомендую цю людину в іншу фірму на іншу посаду. Життя не закінчується у “Продтрейді”. Як нормальний керівник, я не можу допустити, щоб у людини пропало бажання працювати.

Влада – найсильніший стимул
Досить часто керівник фірми виступає власником, тому віддати владні повноваження буває тяжко.
— Власників можна зрозуміти, — зазначає Ігор Токарчук, — вони прагнуть захистити своє майно. Якщо і допускають до управління, то тільки тому, що самі фізично не в змозі виконати весь обсяг роботи.
Із цією думкою погоджується і менеджер з підбору персоналу кадрового агентства “Персонал” Світлана Гоженко:
— Залучення до керівних посад у Рівному практикується дуже рідко. Власники ще не готові поділитися вуздечками правління.
Проте, директор рекламно-консалтингової агенції “Бюро Март” Сергій Паладійчук розповів, що один із найефективніших стимулів, що покращує мотивацію його працівників — це можливість стати співвласниками агентства:
— Якщо людина віддана справі та вірна принципам роботи, чому б і не розширити сферу її діяльності.
Найсильніший стимул, який можна запропонувати хорошому, надійному працівнику — це наділення владними повноваженнями. Для того, щоб зробити такий важливий крок, потрібно бути далекоглядним керівником.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху