Минулого тижня в Києві в арт-центрі “Я Галерея” Павла Гудімова — колишнього гітариста групи “Океан Ельзи” та нинішнього лідера гурту “Гуд:мов” — відкрилася виставка живопису білоруського художника Сергія Кайдака “Немоймір”.
О сьомій вечора коло дверей товпляться мистецтвознавці, репортери та фотографи. Двері галереї відчиняються. Павло Гудімов посміхається гостям та люб’язно спілкується з усіма бажаючими. Сам зодягнений у темно-синій светр та темні джинси.
— У мене вже кілька днів розривається мобільний телефон, — каже Павло. — Так усі чекають виставку Кайдака. Сергій — це чужорідне тіло в українському мистецтві. Він білорус і має геть іншу школу сприйняття. Він буквально увірвався до вітчизняного мистецтва і зайняв практично порожню нішу екстремально-емоційного, образного фігуративу та художньої містифікації.
Сергій Кайдак займається скульптурою та керамікою. А свої художні здібності пов’язує з нинішнім часом. Мовляв, реклама псує мистецтво, тому доводиться художникам доводити, що ідеальне і чисте існує.
— У моїх роботах багато чистоти. Я вважаю їх релігійними. Якщо подивитесь — біля намальованих тіл зображено жбани. А це ж по суті символ тіла, чистоти, відкритості… — пояснює митець. — Назва виставки “Немоймір” доволі точно відображає мій світогляд. Моя творчість — це брутальне відторгнення від реальності. “Немоймір” — це занурення в страждання до межі релігійного.
Сергій розповів, що його картини лише нещодавно почали продаватися. Вартість кожної роботи — від однієї тисячі доларів.
— Одну з останніх купив молодий пан. Йому років 25. Заплатив за мою роботу півтори тисячі доларів, — каже. — Нині ж мода така, щоб заможні люди купували твори мистецтва. А мені, у свою чергу, приємно, що багатими стають молоді.
… До восьмої вечора виставкова зала наповнюється людьми. Біля деяких картин вже нема де розвернутися. У галерею заходить Сніжана Єгорова. На ній — темно-сині джинси й руда коротка дублянка, з-під якої виглядають біла сорочка та чорна безрукавка. Сніжана тримає в одній руці келих білого вина, в іншій — ключі від автомобіля.
— Ви не повірите, але я приїхала сюди познайомитися з автором виставки Сергієм Кайдаком, — говорить відома телеведуча. — У мене була тут сьогодні фотосесія — ми з Павлом давно товаришуємо.
До Сніжани підбігає Павло, цілує у щічку. Обоє розпливаються у посмішці.
— І от я вдень роздивилася на самоті картини й завмерла. Хто ж може таке творити? Як ця людина виглядає? Для цього вирішила спеціально приїхати на відкриття.
Сніжана розповіла, що ще за студентських часів зацікавилась арт-мистецтвом. Знала чимало художників, їхні роботи, слідкувала за новими техніками і творчістю деяких провідних майстрів.
— Я вам скажу так: я не розумію цих творів, але відчуваю їх. Я переповнена великою кількістю емоцій. І вони різні, їх передати неможливо. Я замислилась, коли споглядала ці витвори, — говорить Сніжана Єгорова. — Картини дійсно гарні.
Виставка у галереї триватиме до 28 січня за адресою: м.Київ, вул. Волоська, 55/57.
— У мене вже кілька днів розривається мобільний телефон, — каже Павло. — Так усі чекають виставку Кайдака. Сергій — це чужорідне тіло в українському мистецтві. Він білорус і має геть іншу школу сприйняття. Він буквально увірвався до вітчизняного мистецтва і зайняв практично порожню нішу екстремально-емоційного, образного фігуративу та художньої містифікації.
Сергій Кайдак займається скульптурою та керамікою. А свої художні здібності пов’язує з нинішнім часом. Мовляв, реклама псує мистецтво, тому доводиться художникам доводити, що ідеальне і чисте існує.
— У моїх роботах багато чистоти. Я вважаю їх релігійними. Якщо подивитесь — біля намальованих тіл зображено жбани. А це ж по суті символ тіла, чистоти, відкритості… — пояснює митець. — Назва виставки “Немоймір” доволі точно відображає мій світогляд. Моя творчість — це брутальне відторгнення від реальності. “Немоймір” — це занурення в страждання до межі релігійного.
Сергій розповів, що його картини лише нещодавно почали продаватися. Вартість кожної роботи — від однієї тисячі доларів.
— Одну з останніх купив молодий пан. Йому років 25. Заплатив за мою роботу півтори тисячі доларів, — каже. — Нині ж мода така, щоб заможні люди купували твори мистецтва. А мені, у свою чергу, приємно, що багатими стають молоді.
… До восьмої вечора виставкова зала наповнюється людьми. Біля деяких картин вже нема де розвернутися. У галерею заходить Сніжана Єгорова. На ній — темно-сині джинси й руда коротка дублянка, з-під якої виглядають біла сорочка та чорна безрукавка. Сніжана тримає в одній руці келих білого вина, в іншій — ключі від автомобіля.
— Ви не повірите, але я приїхала сюди познайомитися з автором виставки Сергієм Кайдаком, — говорить відома телеведуча. — У мене була тут сьогодні фотосесія — ми з Павлом давно товаришуємо.
До Сніжани підбігає Павло, цілує у щічку. Обоє розпливаються у посмішці.
— І от я вдень роздивилася на самоті картини й завмерла. Хто ж може таке творити? Як ця людина виглядає? Для цього вирішила спеціально приїхати на відкриття.
Сніжана розповіла, що ще за студентських часів зацікавилась арт-мистецтвом. Знала чимало художників, їхні роботи, слідкувала за новими техніками і творчістю деяких провідних майстрів.
— Я вам скажу так: я не розумію цих творів, але відчуваю їх. Я переповнена великою кількістю емоцій. І вони різні, їх передати неможливо. Я замислилась, коли споглядала ці витвори, — говорить Сніжана Єгорова. — Картини дійсно гарні.
Виставка у галереї триватиме до 28 січня за адресою: м.Київ, вул. Волоська, 55/57.
![]()


