Днем народження “ВДВ” вважається 2 серпня 1930 року. У цей день на навчаннях Московського військового округу під Воронежем вперше було викинуто на парашутах десантний підрозділ в кількості 12 чоловік для виконання тактичного завдання.
Меморіальна дошка на згадку про ці події знаходиться на будинку номер 60 на вулиці Космонавтів у місті Воронежі. У цьому будинку в той час знаходився штаб, а зараз розміщуються військовий суд і прокуратура.
На території колишнього Радянського Союзу ці війська були задіяні в усіх збройних конфліктах.
У народі називають свято пророка Іллі межовим між циклами літніх і осінніх свят. Деякі народознавці називають його завершальним у літньому обрядовому циклі.
Як повідомляють на сайті народні свята, у слов’янських народів прообразом Іллі вважається дайбозький Перун, який був покровителем грому та блискавок. На цю пору припадає найбільше грозових днів і горобиних ночей. Під час громовиці казали, що Ілля у вогняній колісниці їде, калачі везе, або метає стріли-блискавиці в нечисту силу. Коли блискавка запалювала копицю соломи чи будівлю, то люди вірили, що не можна погасити те, що Бог запалив. Тому в негоду запалювали страсну свічку й читали молитву.
Якщо на Іллю ще не відлетіли лелеки — то це віщувало теплу довгу осінь. Не мочили цього дня конопель, щоб ніхто не втопився. Та й у водоймищах переставали купатися, бо приходили холодні ночі. Дітям казали, що не можна купатися, “бо на спині верба виросте”. “Після Іллі купається лише свиня”. У цей день намагалися нічого не робити. Серед гуцулів існувало повір’я: якщо ґазда працюватиме на святого Іллю, то неодмінно грім вдарить у “салаш” — полонинське стійбище (місце, де тримають свійських тварин на літніх пасовиськах).
До Іллі намагалися завершувати жнива і навіть намолотити хоч би корець зерна. Народ увічнив це у приказках:
“На Іллі лежить новий хліб на столі”.
“Ілля заходить до хати, щоб свіжого хлібця скуштувати.”
Переставали носити солом’яні брилі, які були атрибутом літньої спеки.
Ілля зазнав чимало переслідувань від ідолопоклонників. Коли він збирався вмирати, то дізнався, що Бог живим забере його на небо. Так і сталося. Товариш Іллі та інші свідки бачили, як з’явилася вогняна колісниця і ангели підняли Святого на небо. Саме так зображають Іллю іконописці — на вогненній колісниці, запряженій четвіркою крилатих коней, що возноситься в небеса.
Під час земного життя Ісуса Христа, пам’ятаючи про чудеса Іллі, іудеї сприймали сина Божого за пророка. А в час Преображення Господнього на горі Фавор Ілля разом з Мойсеєм розмовляли з Господом. У тропарі свята Ілля трактується як “Ангел тілесний, твердиня пророків, другий предтеча Христового пришестя…”
