Рішенням Рівненського міського суду від 2 квітня цього року Ірину Сороку та її п’ятирічну доньку Софію (на цьому суд, як не дивно, акцентує свою увагу) буде виселено з квартири без надання іншого житлового приміщення. Дану цивільну справу в суді розглянули за позовом виконавчого комітету Рівнеради.
До 1995 року Ірина мешкала в с. Сінне Гощанського району. Коли згоріла їхня хата, в пожежі загинула і мама Ірини. Нещастя сталося з вини рідного дядька Ірини Дмитра Бондаря, який мешкав у Рівному. Дівчина не стала судитися з дядьком, усе ж таки рідня. Він теж відчував за собою провину і тому запропонував племінниці переїхати до нього.
— Життя у помешканні рідного дядька було нелегким. Він хворів туберкульозом, часто зловживав спиртним. Але що вдієш, доводилося миритися з тим що є, оскільки іншого житла не було. А на руках ще й Софійка.
За словами Ірини, в останній місяць перед смертю дядька в квартирі жив його товариш, теж туберкульозник. Тоді на страшну хворобу заразилась й Ірина. Лікувалася у диспансері і має право жити в окремій кімнаті.
Квартира за життя пана Бондаря приватизована не була. Отож за законом він не вважався власником, а всього лише квартиронаймачем. У січні 1995 року дядько з племінницею заключили договір піднайму, згідно з яким Ірина прийняла від свого родича в користування кімнату житловою площею 30,9 метрів квадратних. Договір був заключений на невизначений строк.
Після смерті дядька Ірина звернулася до міськвиконкому з тим, щоб за нею визнали право на користування житловим приміщенням. Перший заступник міського голови Володимир Кравчук запевнив її, що міськвиконком на квартиру не претендуватиме. Але юрист міськвиконкому пані Ройко зазначила, що міськвиконком усе одно має подати позов з тим, щоб оформити пані Ірину як квартиронаймача. Згодом до міського суду справді надійшов позов від Рівненського міськвиконкому про виселення Сороки Ірини Степанівни з житлового приміщення. Потім відбувся суд, який, враховуючи те, що у зв’язку із смертю Дмитра Бондаря дія договору найму жилого приміщення була припинена, вважає, що одночасно була припинена і дія договору піднайму, заключеного між Бондарем Д.С. та Сорокою І.С. На підставі вищезазначеного суд задовольнив позовні вимоги виконавчого комітету Рівнеради.
Суд вважає, що Ірина Сорока підлягає виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення, оскільки вселилась у квартиру як тимчасовий мешканець. Самостійного права на займане житлове приміщення вона не набула, незважаючи на те, що протягом тривалого часу проживала в спірній квартирі.
Закон, як пояснив нам директор правничої компанії “Ніка” Ігор Солімчук, справді на боці позивача. Скільки часу в спірному помешканні жила пані Ірина зовсім не важливо. Квартира не була приватизована і в цьому вся проблема.
Перший заступник міського голови Олександр Кравчук на момент нашого дзвінка був неготовий дати коментар з цього приводу. Сказав, що треба розібратися в даній ситуації разом з працівниками відділу з розподілу житла. Чомусь хочеться вірити, що гуманна міська влада після появи цього матеріалу не стане викидати на вулицю хвору жінку з п’ятирічною донечкою.
