Якщо виникають якісь економічні негаразди, то в першу чергу це торкається психологічного клімату в сім’ї. В результаті можна спостерігати, як у колись нормальних, стабільних сім’ях погіршуються стосунки через те, що є велика кількість практично не залежних від них проблем. Наприклад, батько (мати) працює довгий час, а отримує дуже малу зарплатню або ж взагалі в очі її не бачить. Звичайно, для сімейного мікроклімату це дуже зле. Останнім часом (особливо це стало помітно після перепису населення) з’явилося багато українських сімей, в яких годувальники виїжджають за кордон або в інший регіон України, щоб заробити грошей і прогодувати сім’ю. Зокрема, болісна ця проблема в сім’ях, де є діти підліткового віку. І заради того, аби в майбутньому влаштувати своє чадо в якийсь вищий навчальний заклад (“щоб як у людей”), батьки їдуть за кордон.
Що в даній проблемі цікавить психологів?
Практично після Другої світової війни в нашій країні такого не було, щоб при живих батьках діти не мали догляду і не мали опіки. А за останні роки ми можемо спостерігати просто-таки тотальне “паломництво” співгромадян у пошуках роботи за кордоном. Тобто батьки лишають своїх дітей на самих себе, у кращому випадку — з родичами.
У першу чергу, дитина потребує безпеки. Це задовольняється тоді, коли дитина має надійну сім’ю і може в будь-який момент вирішити усі свої проблеми та негаразди. А в даному випадку дитина почуває себе самотньою, беззахисною, що й призводить до певних порушень у її поведінці.
Друга важлива проблема — дитина не відчуває, що її люблять, — чого, зрештою, потребує й кожна жива людина. При відсутності сімейного затишку, емоційного тепла дитина невротизується.
Коли дитина виростає, їй потрібно когось наслідувати. Якщо немає поруч батьків, вона починає наслідувати якихось інших людей, і не завжди ці люди є соціально-нормативними. У деяких випадках дитина наслідує набагато легше негативний досвід, негативну поведінку.
На минулорічних засіданнях психологів обговорювалася ця проблема. І важливе місце було приділено якраз порушенням поведінки. У тих випадках, коли діти мають загострені риси характеру, особливо нестійкі акцентуації, то вони не завжди можуть адаптуватися, легко попадаючи під негативний вплив. І найприкріший результат таких порушень: юні алкоголіки, юні наркомани, маленькі повії, різноманітні юні правопорушники. Як вважають психологи, всі ці прояви є проявами дезадаптації дитини у суспільстві. А це вже сигнал “sos”…
Гроші є, увага — ?
Із власного досвіду можу сказати: траплялося, що батьки з цілком нормальних сімей (тобто не алкоголіки, не наркомани) лишали своїх дітей, поїхавши на деякий час за кордон по роботі. То ”кращим“ результатом “сам на саму” були: часті прогули в школі та спад у навчанні. Прикладом найтяжчого випадку може бути той, що стався у Рівному кілька років тому. Дитина, залишившись одна, впала у депресію, а оскільки люди, які на цей час опікувалися нею, не звернули на її стан уваги (чужа дитина нікому нецікава), то депресія закінчилася жахливо: дитина покінчила життя самогубством.
Таким чином, бездоглядність найнебезпечніша для дітей, які переживають критичний період свого розвитку. Якщо в сім років трапляються лише порушення у поведінці, невротизація, неврози, фобії, то і підлітковому віці існує загроза легко піддатися наркоманії чи алкоголізму. Батьки ж-бо висилають гроші. Гроші є, а уваги — катма. Дитина відчуває дискомфорт і беззахисність, а це призводить до зростання тривоги і до бажання хоч якось її втамувати, “згасити”. Що й казати, ми, дорослі, самі часто використовуємо в таких ситуаціях послаблюючі методи, як, наприклад, алкоголь або паління. І з такою дитиною дуже важко знайти спільну мову і якось їй допомогти. Бо ні вчитель, ні психолог не можуть дати того, що залежить від батьків — душевне тепло.
Тому наостанок хотілося б звернутися до батьків. Якщо ви збираєтеся в далеку і довгу поїздку, аби заробити грошей, то подивіться спочатку на свою дитину і подумайте: чи варто її залишати? Адже ті гроші, які ви заробите, можуть піти зовсім не на навчання вашої кровинки, а на її лікування.
