Своїми роздумами про найпрекрасніше почуття кохання і розповідь-сповідь тієї, яка шукала щастя у блозі Ольги Данилюк на OGO.ua.
Подаємо кілька цитат з блогу, а повну версію можна прочитати за посиланням – ЧИТАТИ ТУТ.
Він…Саме той… Він не просто відповідав усім критеріям, він був абсолютно ідеальним. Таких вона в житті до цього не зустрічала. Вона дарувала йому всю себе, не залишаючи в собі ні краплинки для себе. Тішила його теплом душі та тіла, безкорисливо вірила. І ніби з пеленою на очах хотіла бачити, що він любить її так само, як і вона його… А він ніби і любив, але не так, як їй того хотілося… Вона чекала більшого і чогось справжнього, а для нього це була просто гра.
Можна сказати, що вона потроху переставала вірити в те, що взагалі в цьому житті є ще хтось, такий божевільний, як і вона… Що є той, чия самотність настільки глибоко в серці, що треба буде час, щоб теплом тількт чотирьох долонь можна розтопити, відігріти душу і повернути в неї віру в краще…
Любов до нього прийшла неочікувано, коли в думках — він і образ його у снах малюєш, коли згадуєш його палкі вуста, ніжні руки та міцні обійми… коли важко розлучатися з тим до кого линеш серцем та про кого усі думки.
Любов з`являється у серці як дарунок небес, як Божественне провидіння завдяки якому ти можеш стати кращим і ближчим до Бога. Вона не приходить надто рано чи то пізно, вона приходить у життя людей, коли ти до цього насправді готовий. Стираючи увесь пласт минулого, вона рухає життя тільки вперед. Надихає для творчості, дарує радість і робить тебе насправді тим, ким ти маєш бути. Бо тільки знайшовши свою другу половинку, ви насправді стаєте цілісними…
