Щомісяця в нашій країні споживається близько півмільйона тонн зерна. За офіційними даними, існуючих запасів зерна вистачить до літа, за неофіційними — лише до початку квітня. Про те, що насправді є в державних засіках, сказати важко.
— Ціни на хліб стабільні з листопада, — констатує начальник державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області В’ячеслав Бережнюк. — І причин для їх підняття я поки що не бачу. Щоденно основні заводи-виробники хліба в області випікають 55-60 тонн хліба із суміші (житньо-пшеничного борошна), 5-6 тонн із борошна вищого ґатунку. Дозволена торговельна надбавка на одній хлібині складає 8 копійок. Тут слід зауважити, що ціна на хліб в області нижча за середню по Україні. Рівненщина входить у першу десятку областей, де хліб найдешевший.
Постає питання: за який рахунок одна з найбідніших областей України має найдешевший хліб? Відповідь проста. Уряд докладає всіх зусиль, щоб не втратити довіри народу. Через це він докладає всіх зусиль, щоб ціни на хліб не зросли знову. Поки що йому це вдається. Проте від такого стримування цін страждають в першу чергу хлібопекарі. Наприклад, тонну борошна вищого ґатунку рівненські пекарні купують приблизно за 1800 гривень, натомість тонну готової продукції змушені реалізовувати за 1034 гривні. Збитки чималі.
Крім того, у собівартості хліба борошно складає тільки 65 відсотків. Решту, тобто 35 відсотків, складають інші складові. Але і вони за останній рік-півтора також значно подорожчали: наприклад цукор — на 40 відсотків, олія — на 29, молоко — на 19, дріжджі — на 12 відсотків. І це не весь перелік. Адже електроенергія в середньому по країні для промислових підприємств зросла в ціні на 10,5 відсотка, пально-мастильні матеріали — на 35. Працювати прибутково за таких умов дуже складно. А коли мова йде про заморожування цін — практично нереально.
Але попереду ще закупівля зерна в Росії чи Казахстані (в цих країнах поки що найдоступніші ціни на зерно). Якщо продовольчу пшеницю і борошно в Україні реалізують за світовими цінами, то, за логікою, і хліб має коштувати аж ніяк не 15-25 центів, а два-три долари за буханець. Як у Західній Європі чи США. Але що ж говорять ціни на вітринах рівненських магазинів? Найходовіший житньо-пшеничний хліб коштує 1 грн., 25 коп., батон — 1грн, 40 коп, а білий хліб 1 грн, 60 копійок.
За словами директора ВАТ “Поліссяхліб” Віктора Нагорнюка, тут щодоби випікають від 27 до 30 тонн хліба. Рівнянам завод пропонує двадцять видів пресмачних виробів. Але не тільки через це щоденно біля магазина “Колосок”, що неподалік Центрального продовольчого ринку, щоранку стоїть довжелезна черга людей старшого віку. Це єдиний магазин, де хліб продається за цінами виробника, тобто без торговельної надбавки, і за цінами, які були до осіннього подорожчання.
— Щодо першого, то тут зрозуміло, — коментує пан директор. — А ось інший хліб ми продаємо собі на збитки, тому що ціна нижча за собівартість. Приміром, найходовіший “Дарницький” хліб коштує в магазині 90 копійок, батон — 1 грн. 20 коп., “Білий” — 1 грн. 3 коп. Такі ціни ми бачили в усіх рівненських магазинах ще восени. Сьогодні ситуація змінилась, але, щоб не образити людей старшого віку, ми мусимо продавати хліб собі на збитки в “Колоску”. За день там розходиться одна тисяча триста буханців житньо-пшеничного хліба.
Як переконаний Віктор Нагорнюк, для міста потрібно ще кілька магазинів або кіосків, де б для бідних пенсіонерів продавався дешевший хліб. Це питання ставилось і на сесії міської ради. Адже такий хід дасть можливість “розвантажити” “Колосок”, де постійно черги. Але як практично вирішити проблему — ніхто не знає. Усе, як завжди, впирається у брак коштів.
72-річна пенсіонерка Тетяна Трохимчук мешкає в Рівному з 1948 року. Пережила різні часи. Коли хліб коштував шістнадцять копійок, коли його сама мусила так-сяк пекти, коли отримувала продукт першої необхідності за талонами. Проте жінка не думала, що після дванадцяти років незалежності України знову доведеться стояти в черзі за хлібом.
— У мене з чоловіком невеликі пенсії, — розповідає вона. — І ми мусимо економити. Мені болять ноги, але мушу через день-другий їхати тролейбусом з Боярки в центр. У “Колоску” я купляю “Дарницький” хліб — три-чотири буханці, при цьому економлю півтори гривні. Я знаю, що це невеликі гроші, але мені їх ніхто не дасть…
Сьогодні на календарі вже весна і подорожчання хліба може статися так само раптово, як і потепління. Але якщо потеплінню люди радіють, то новим цінам на хліб ніхто не усміхнеться. Тим часом влада робить усе, щоб тримати хліб “під контролем”. Чи вистачить їй для цього сили, а головне бюджетних коштів — покаже час.
