Немає потреби знову витягувати з далекої шухляди те, які наркотичні препарати потрібні були помираючій онкохворій Лідії Гелетюк і чому в Демидівській ЦМЛ їх не виявилося; які замінники їй пропонували і чому від них їй не легшало, і, зрештою, як ВОНА воліла жити, настроюючи свій організм, хай на тимчасове, але зцілення, а місцеві лікарі ту “йогу” не брали до віри. Залишимо в спокої ЇЇ. ВОНА усім вже пробачила…
На прес-конференції, присвяченій “демидівській справі”, журналісти поцікавилися в начальника управління охорони здоров’я облдержадміністрації Ярослава Маслія, чи не стає тенденцією зростаюча останнім часом кількість випадків, коли пацієнт стикається з моральною жорстокістю, черствістю й халатністю лікарів. (Як приклад, нещодавня трагедія у Костопільській райлікарні, коли жінка померла через кілька годин після пологів). І пан Маслій погодився, що, нічого гріха таїти, “серед зерна й бур’ян росте”. Та, як виявляється, моральної оцінки дій лікаря сьогодні не існує. Як не існує в юридичній та медичній літературі жодного трактування терміна “лікарська помилка”. І, як стверджують фахівці, стандартів лікування, затверджених Міністерством охорони здоров’я України, набагато менше, ніж самих захворювань. Таким чином, у випадку необхідності визначення правильності дій лікаря — проблема навіть для медекспертів. Щоправда, це призводить до того, що незахищеними стають не тільки пацієнти, а й самі лікарі.
У багатьох медиків у теперішніх умовах головне завдання — прогодувати свою сім’ю, не зважаючи на наслідки роботи.
— Яка мораль в голодного? — констатує Ярослав Маслій. — Лікар отримує заробітну плату 235 гривень, і прибиральниця без освіти — з такою ж ставкою — картина нелогічна.
Почасти деякі причини промахів українських медиків можна списати на недостатнє фінансування, застаріле обладнання. Проте від прикрих помилок ескулапів не застраховані навіть пацієнти багатої американської системи охорони здоров’я. За підрахунками фахівців Brigham and Women’s Hospital і Гарвардської школи охорони здоров’я, хірурги США щорічно залишають інструменти в тілах приблизно 1500 прооперованих.
Та нам би вслідкувати за тим, що під носом коїться. Бо ніхто не застрахований від того, що колись може стати горе-пацієнтом і в проблемній ситуації добиватиметься своїх прав. А, між тим, при всій своїй недосконалості, законодавство представляє деякі можливості для захисту прав пацієнта. І, якщо звернутися за консультацією до адвоката, то останній віднайде в Кримінальному кодексі України статті 131, 137, 139 та 140, котрі передбачають відповідальність медпрацівників за халатність, яка тягне за собою несприятливі наслідки для пацієнтів. Але таку халатність ще треба довести…
Дуже часто люди, які звертаються до журналістів зі своїми наболілими проблемами, сприймають нас як якусь спілку боротьби за усі права. Але люди самі мають ставати на свій захист — розумно, обмірковано й впевнено. Бо, зрештою, диму без вогню не буває.
Табу Ярослава Маслія, або Ще раз про негатив у рівненській медицині
На “демидівській історії”, котра в січні цього року набула всеукраїнського резонансу в передачі “Без табу” (“1+1”), міністерська перевірка разом із управлінням охорони здоров’я облдержадміністрації поставила крапку. А, правильніше сказати, оприлюднили результати. Таким чином, згідно з висновками фахівців комісії, “факти, які були наведені у передачі “Без табу”, упереджені, висвітлені односторонньо, в основному не відповідають дійності”. Отож, нічого розмахувати кулаками...
Поділитися:
