Там, де Ющенко лазив по деревах

Президенти теж лазять по деревах — розповіли журналістам мешканці батьківщини Ющенка. А у дитинстві Віктор Андрійович, як і всі сусідські хлопчаки, випасав гусей, катав на велосипеді дівчат та носив зі школи не завжди п’ятірки.

Ще задовго до Хоружівки чорна смуга асфальту плавно перейшла на таку гладеньку, що на ній могла би й муха послизнутись. А про чітко вимальовану розмітку та рівненькі бордюри й згадувати зайве. Село відрізняється від тих, які бачили у дорозі, неабиякою акуратністю. По тонких гусачках під дахами можна сказати, що майже до кожної хати проведений природний газ. А про те, що тут люди вправно ведуть господарство, у першу чергу свідчать ворота та рівнесенькі, нехай і дерев’яні, паркани, щедро вифарбовані переважно у зелений колір. Проїжджаючи повз школу, зведену ще у 1913 році, важко було не помітити відремонтоване Віктором Андрійовичем та його братом Петром Андрійовичем приміщення, яке вечорами по всій території освітлюють ліхтарі із білими плафонами.
Неподалік від в’їзду до Хоружівки увагу привернув храм на пагорбі. Будівництво цієї святині теж справа братів Ющенків. І ось уже два роки, як до Андріївської церкви приходять святити паску вдячні односельчани. Із гладенької, добре обпаленої червоної цегли, що прикрашає фасад храму, також вимурувані бордюрчики навколо прицерковних квітників. А квіти які тут зростають! Ось тільки перед входом до правого трансепту простягся квітник із невеличкими кущиками червоних і жовтих троянд, посеред якого розквітли гербери. Про те, що на цьому ж місці колись височів старий храм, свідчить кам’яний напівзруйнований хрест, що майже увійшов у землю. Він “зустрічає” прихожан відразу біля вишуканих кованих воріт церковного двору. А на одному із входів до храму ще лишилось товчене кольорове скло, напевно, залишок від оздоблювання інтер’єру.
Проте зовні більше привертають увагу пагорби, що розкинулись по колу. Тутешній ландшафт дозволяє побачити все навколо, що не може осягнути людське око на рівнині. Так, навколо церкви близько гектара займає молодий калиновий гай. Щоправда, деревця ще зовсім кволі, напевно, не встигли добряче вкоренитись. Навіть хтось із журналістів пожартував, мовляв, напевно сюди під’їжджає Янукович і періодично підливає. А поруч будується туристичний комплекс, адже із часу президентства Віктора Ющенка, відвідувачів тут побувало чимало. Навіть будівельники, напевно від звички, позували на недобудованому фасаді, коли їх фотографували.
Та прибувши на вулицю Шкодівка, де зростав Президент, журналісти зустріли лише одного чоловіка літнього віку.
Місцеві жителі швиденько тікають до помешкань, щоб не замучили запитаннями, — зізнався сусід Ющенків Василь Марченко. Мовляв, найбільше докучають журналісти, адже у них виникає найбільше запитань які, здається, ніколи не закінчаться. Щоправда, по співрозмовнику важко було сказати, що чоловік не має бажання спілкуватись. Він навіть погодився відвести нас до двору Ющенків і дещо гордовито повідав по дорозі про те, що Віктор Андрійович, ще парубком, катав на велосипеді його доньку Катерину. Вона була на десяток літ за нього молодшою. Сьогодні Катерина, як і Віктор Андрійович, дихає столичним повітрям, проте вже не українським, а російським і бачаться вони надзвичайно рідко.
А будучи ще дітьми, хлопці Ющенків — Віктор і Петро нічим не вирізнялися серед інших дітей. Вони так само ходили до школи, отримували звичайні оцінки, а поміж тим лазили по деревах і вечіркували після заходу сонця. Проте, зростали брати надзвичайно працелюбними. Обидва вміли доїти корову й частенько виганяли пасти у поле гусей. Ось, будучи вже на високій посаді, Віктор Андрійович власноруч збудував гараж у батьківському дворі. А житло перебудували кілька років тому, хоч раніше воно було звичайною сільською хатою, вимащеною вапном. Тільки от тепер Віктор Андрійович приїздить у село надто рідко. Можливо, через те, що всюдисуща громада не дає навіть відвідати могилу матері без спалахів фотокамери.
Як переконує наш співрозмовник, батьки хотіли, щоб сини зостались при колгоспі. Та молодий Віктор пішов-таки вчитись на економіста і втримати його на одному місці було важко. А найбільше матір переживала за сина з часу, коли він став Прем’єр – міністром. Вона добре знала, що тепер у нього з’явиться багато конкурентів і можливо щось загрожуватиме.
— Та на президентських виборах восени майже всі односельчани підтримали Віктора, а лише двоє із восьмисот жителів Хоружівки проголосували за Януковича, — веде далі Василь Марченко. — А з часу президентства Віктора Андрійовича, село не стало різко вирізнятись з поміж інших. Єдині зміни стосуються дороги, яку від весни будують ще й сьогодні.
Ось ті ворота, у яких щодня виглядала синів матір Варвара Тимофіївна. Тепер зустрічає нас лише відчуття її присутності, адже ніщо не говорить, що тут ніхто не проживає. На дворі охайно і привітно. Доріжка, що веде до подвір’я, рясно обсаджена вічнозеленою туєю, а під вікнами квітнуть вишневі мальви. Ще й не у кожної господині побачиш у дворі такі троянди оксамитові та виноград, що акуратно затінює вхід до господи. Та й тут не обходиться без калини, що оберігає рідний президентові поріг та криницю із найсмачнішою водою, за ковтком якої вистроїлись всі, жартуючи, що ніби до причастя. А про невмирущий домашній затишок двору свідчать білосніжні вікна із мережаними фіранками.
Як розповів цей привітний чоловік, доглядає за хатою сусідка Світлана Тютюнник, разом з тим, вона ще й порається по господарству Ющенків. Як і раніше, у хліві підростають поросята, по садку ходить виводок курчат, а на шовковистому лужку пасуться дві білі безрогі кози. Їм перепала більша частина уваги журналістів. Напевно, тварини ще ніколи не відчували себе такими зірками, навіть коли приїздить до села Віктор Ющенко. Саме тоді якимось чином дізнаються і ринуть у Хоружівку тисячі “паломників”, яким до кіз немає жодного діла. Подумаєш, кози! Але коли журналісти почули “коза Президента”, бідолахам довелося витримати справжню атаку фотоспалахів. Вже після виснажливої фотосесії безрогі знаменитості “відповідали” на всі запитання прибульців гучним “бе” у жартома налаштовані диктофони. Журналісти — народ веселий і, напевно хтось-таки наважиться озвучити дзвінок на мобільнику записаними “піснями” господарства не кого-небудь, а самого Президента України.

Ірина БУДНЯКОВА,
с.Хоружівка Недригайлівського району Сумської області — Рівне.

Поїздка журналіста була організована Журналістський фондом Національної спілки журналістів України та відбулась за сприяння Республіканської партії України.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху