Справжнім мюзиклом про брехню, інтриги та життєві цінності відкрили новий театральний сезон актори Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру.
На прем’єрну виставу у Рівному Станіславу Лозовському придумали роль
Музична комедія “Моя дружина…, або Як повернути чоловіка” розповіла історію на перший погляд доволі звичну: хтось щось недоговорив, хтось щось надумав, хтось підтримав брехню, а хтось “ще ніколи так не брехав, як з моменту, коли пообіцяв ніколи не брехати”. Та врешті: все таємне, звісно, стає явним. Перемагає кохання, доброта та сімейні цінності.
Так, з легкого недоговорювання опинилися під загрозою сімейні стосунки молодого інженера Вільяма Гаррісона (Микита Кондратюк) та його молодої дружини Кетті (Оксана Рекуненко).
Повернути чоловіка, який через нібито зраду дружини йде з дому, Кетті допомагають друзі – подружжя Джиммі (В’ячеслав Давидюк) та Меджі (Ніна Ніколаєва (Годунок)) Джексони.
Спроба видати дитину із притулку за власну – єдина можливість повернути Вільяма додому. Втім, події складаються так, що у домі одне за одним з’являється відразу четверо немовлят.
Плутанина з дітьми врешті вирішується. А власні нащадки наприкінці вистави радують не лише дві родини, які на початку й зовсім не хотіли дітей, а й усіх чотирьох служниць будинку Гаррісонів та начальниці притулку.
Відкриття театрального сезону у Рівному: молоді обличчя на сцені
Легкий сюжет, відмінно виписані репліки, вдалий підбір акторів, які виглядають надзвичайно гармонійно у своїх образах, цікава хореографія – усе це робить виставу цікавою та приємною. Не бракує тут і музичних номерів. Тут окремо слід відзначити вокальні дані актрис: що-що, а співати Ніна Ніколаєва та Оксана Рекуненко уміють. Чоловіки ж відрізнялися більше характерністю ролей.
Не менше пікантності додали у комедію й актори Галина Цьомик (начальниця дитячого притулку міс Петінгтон), Сергій Бондарук (метрдотель Генрі), Катерина Лапіна (темношкіра служниця в домі Гаррісонів Бетсі) та Станіслав Лозовський (садівник, котрий з’являється лише двічі, але встигає заспівати пісню Френка Сінатри та стати батьком).
Чимось нова вистава нагадує вже відому “Любов по-американськи”. Вона така ж повітряно-закохано-оманливо-правдива. Проте переглянути її варто. Адже виходячи із зали, з собою можна винести тепло, позитив та чимало цікавих цитат.
