– Коли чотири роки тому я переглядав відео з виступами іноземних фокусників, пернаті з’являлися то з хусток, то з порожніх скриньок, – пригадує ілюзіоніст. – Це виглядало так ефектно, що перехоплювало подих! Захотілось спробувати і собі.
Проте знайти потрібних голубів у Тернополі виявилося не так просто. Придбати чи позичити їх було ніде.
– Та якось мені пощастило, – каже Михайло. – Я випадково зайшов на “пташиний” ринок. Побачив, що чоловік продає горлиць – невеличких, гарненьких, білосніжних. Саме вони й були мені потрібні.
Виявилося, що продавець приїхав з Львівщини на виставку птахів. А горлиць йому привозять на замовлення із Нідерландів.
– В Україні це – дуже рідкісна порода, – продовжує чоловік. – Тому точок, де їх можна купити, обмаль.
Весною будили о 5.30
Фокусник придбав одразу двох птахів – самця і самку. Не минуло й тижня, як вони освоїлися в нього вдома.
– Спершу птахи жили зі мною в кімнаті. Навіть виконували роль будильника: коли приходила весна, не давали мені зранку спати, – пригадує співрозмовник. – Я міг прокинутися від їхнього воркування о 5.30-6.00. Але хіба можна сердитися на ці милі створіння?
Залицяючись до самки, “хлопчик” видавав гортанні звуки, підстрибував і похитував головою. Вона відверталася від нього, вдавала, що чухає пір’ячко. Але голуб не відступав.
– Вони так до мене звикли, що анітрохи не боялися, – каже Михайло. – Бувало, повернувшись з виступу, ляжу відпочити на дивані, задрімаю. Прокидаюся – а вони примостилися на мені, наче на батареї, і собі воркочуть.
Коли птахи привели потомство, чоловік залишив у себе лише одну голубку – Пусю. А її батьків продав місцевому голубоводу, який дуже хотів мати таку породу.
– Звісно, розлучатися було непросто, – розповідає чоловік. – Але для виступів мені не потрібно було три голуби одразу. Вистачало й одного.
Близько року тому Михайло привіз Пусі пару. Для цього поїхав на Львівщину – до чоловіка, в якого колись придбав її батьків.
– Аби добратися в те село, треба зробити аж три пересадки, – зауважує ілюзіоніст. – Але воно того варте! У нього дуже багато цікавої птиці: фазанів, голубів, курей різних порід. Навіть страуси були.
Голубів ніде не було
З часом Михайло обладнав своїм улюбленцям спеціальні “апартаменти”. Вони – досить просторі, займають майже пів балкона. Голубина пара живе там уже два роки.
– Це сонячна сторона, жодних протягів немає. Я утеплив їхню “хатку” пінопластом. Він добре зберігає тепло. По декілька разів на день перевіряю, яка там температура. Нещодавно надворі було -11С, а в їхньому помешканні – +17С, – пригадує Михайло. – Але, якщо гідрометцентр передасть сильні морози, одразу ж переселю їх у кімнату.
Влітку до послуг пернатих – маленький басейн з прохолодною водою. Вони можуть там покупатись, освіжити пір’я. Раціон голубів складається з круп: гречки, пшениці, пшона, дрібно посіченої кукурудзи. Але найбільше Пух і Пуся полюбляють білий хліб.
– З пернатими часто трапляються якісь курйози. Якось ми приїхали з гастролями у санаторій “Медобори”. Перед виступом було достатньо часу. Я розклав реквізит, підготував все необхідне, – ділиться тернополянин. – Голуби сиділи у коробці. Я подумав: “Чому б не випустити їх на п’ять хвилин, щоб розім’яли крила?”.
Михайло пішов подивитися на сцену, усе перевірив, переодягнувся. Повернувся, коли до виступу залишилося п’ять хвилин, не більше.
– Я і туди і сюди. Але голубів ніде не було. “Що робити?”, – спало на думку, – розповідає ілюзіоніст.
Врешті фокусник знайшов “утікачів”. Вони примостилися на металевій балці, яка була вгорі над сценою, і тихенько там сиділи.
– Але це було лише пів справи, – додає чоловік. – Навіть не знаю, як мені вдалося їх звідти зняти! Висота була солідна – десь на рівні третього поверху!
Залюбки позують до фото
Домашні улюбленці Михайла Попівчака – ідеальні партнери на сцені. Вони – кмітливі, швидко вчаться і ніколи не підводять.
– І Пух, і Пуся завжди виконують те, чого я від них чекаю: з’являються у потрібний момент, а перед тим сидять тихенько – хоч би що, – зазначає співрозмовник.
Часто після виступів до фокусників підходять люди і просять сфотографуватися з голубами. Питають, чи можна потримати, погладити пернатих.
– Звісно, я не відмовляю, – каже Михайло. – Дехто боїться, що їх налякає спалах фотоапарата. У таких випадках я кажу: “Не хвилюйтеся, вони вже звикли і радо вам попозують. Єдине, чого не зроблять – не дадуть автографа”.
Виймає голуба зі скриньки
Номери за участю голубів глядачі сприймають дуже позитивно. Сама їхня поява – це вже феєрверк емоцій. А якщо вона несподівана, тим більше.
– Голуби з’являються з допомогою реквізиту, – пояснює ілюзіоніст. – Наприклад, я виймаю якісь речі з невеличкої скриньки і показую з ними фокуси. Один, другий, третій… Потім демонструю скриньку глядачам.
Після того, як зал пересвідчиться, що вона порожня, фокусник виймає звідти голуба.
– Цю ілюзію завжди сприймають “на ура”, – усміхається чоловік. – Ніхто не очікує, що за мить зі скриньки вилетить красивий білосніжний голуб.
Інший фокус – дещо складніший. Михайло позичає в когось з залу якусь річ – наприклад, хустину або телефон, кладе її в скриньку і закриває. Потім відкриває. Замість хустки там – голуб. Якщо зі скриньки, люди думають, що там подвійне чи потрійне дно. Я хочу підготувати такий номер, коли вони будуть вилітати невідомо звідки, немов із повітря.
За матеріалами: te.20minut.ua
